1 Первосвященик запитав Степана: «Це правда?»

2 Степан відповів: «Брати й батьки, послухайте мене! Бог слави явився прабатькові нашому Аврааму, коли той іще був у Месопотамії. Це сталося до того, як Авраам оселився в Гарані. Бог сказав йому:

3 «Полиш свою країну і свою родину, й рушай до землі, яку Я вкажу тобі».

4 То Авраам залишив землю Халдейську й оселився в Гарані. Після смерті Авраамового батька Бог змусив Авраама переселитися в цю землю, де ви живете зараз.

5 Бог не дав йому тут ніякої спадщини, ані стопи землі. Але Він обіцяв дати цю землю у володіння Авраамові та його нащадкам. Хоч на той час Авраам іще не мав дітей.

6 Ось що Бог сказав йому: «Діти твої будуть чужинцями в незнайомій країні. Люди землі тієї поневолять дітей твоїх і знущатимуться з них протягом чотирьох століть.

7 І Я покараю той народ, що порабує дітей твоїх». І ще сказав Бог: «І зрештою вони вийдуть із землі тієї, і вони поклоняться Мені на цій землі».

8 І дав Бог Авраамові заповіт про обрізання. Згодом Авраам став батьком Ісаака. І на восьмий день після народження хлопчика батько зробив йому обрізання. Ісаак дав життя Якову, а Яків став батьком дванадцятьох патріархів.

9 Патріархи заздрили Йосипу. І вони продали його в рабство в Єгипет. Але Бог був з Йосипом.

10 Господь рятував його від усіх негараздів. Він дав Йосипові мудрість і навчив, як здобути прихильність фараона, єгипетського царя. І фараон зробив його правителем усього Єгипту й усього царського господарства.

11 Потім настав був голод у всьому Єгипті та Ханаані. Він приніс страшні страждання. Наші прабатьки не могли знайти їжі.

12 Але до Якова дійшли чутки, що в Єгипті можна придбати зерно. І він послав туди синів своїх, наших пращурів. Це була їхня перша подорож до Єгипту.

13 А коли вони прибули до Єгипту вдруге, Йосип відкрився їм, що він - їхній брат. Тоді ж і фараон взнав про Йосипову родину.

14 Тож Йосип послав по свого батька Якова та всю його родину - всього сімдесят п'ять чоловік.

15 І Яків прибув до Єгипту. Саме там він і наші прабатьки померли.

16 Тіла їхні перенесли в Сихем і там поховали в склепі, що його Авраам придбав за срібло в синів Гамора в Сихемі.

17 З наближенням часу, коли мала збутися Божа обітниця Аврааму, кількість наших людей у Єгипті дуже зростала.

18 Зрештою до влади над Єгиптом прийшов інший цар, який не знав Йосипа.

19 Він підступно повівся з нашим народом, був жорстокий до наших пращурів. Він змушував їх кидати своїх немовлят напризволяще, щоб ті вмирали.

20 У той час народився Мойсей, і він був любий Богу. Три місяці він ріс у батьківському домі.

21 Коли ж вони його викинули, його забрала до себе фараонова дочка. Вона виростила його як свого сина.

22 Мойсей був навчений усієї мудрості єгиптян. І він був дужий у своїх словах і вчинках.

23 Коли йому сповнилося сорок років, він вирішив відвідати своїх братів-ізраїльтян.

24 А коли побачив Мойсей, як знущаються з одного з них, він захистив скривдженого, помстився за нього.

25 Мойсей думав, брати його зрозуміють, що Бог використовував його для їх визволення. Але юдеї не розуміли того.

26 Наступного дня Мойсей прийшов до них. А вони саме билися між собою. Мойсей намагався помирити їх. Він сказав: «Люди, ви ж брати! Навіщо кривдите одне одного!»

27 Але чоловік, що кривдив іншого, відштовхнув Мойсея зі словами: «Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?

28 Чи ти й мене хочеш убити, як убив вчора того єгиптянина?»

29 Почувши ці слова, Мойсей втік. Пішов він до землі Мидійської і там оселився чужоземцем. Там у нього народилося двоє синів.

30 Через сорок років явився Мойсею ангел у полум'ї палаючого куща. То було в пустелі, біля гори Синай.

31 Побачивши це знамення, Мойсей був вражений. А як підійшов ближче, щоб краще роздивитися, то почув голос Господа:

32 «Я Бог твоїх пращурів, Бог Авраама, Ісаака та Якова!» Мойсей тремтів від страху й не наважувався підвести очі.

33 А Господь сказав йому: «Зніми сандалії з ніг своїх, бо місце, на якому ти стоїш, - свята земля.

34 Я подивився й побачив переслідування Мого народу в Єгипті. Я чув стогін Мого народу. І Я зійшов, щоб звільнити його. Вирушай! Я посилаю тебе до Єгипту».

35 Це був той самий Мойсей, якого люди були відштовхнули зі словами: «Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?» І через ангела, що явився Мойсею у полум'ї палаючого куща, Бог послав його бути вождем і визволителем.

36 Мойсей вивів народ ізраїльський з Єгипту. Сорок років він вів людей, творячи чудеса й показуючи знамення в Єгипті, біля Червоного моря, в пустелі.

37 Це ж він сказав синам Ізраїлю: «Бог пошле вам пророка такого, як я, вибравши Його з-поміж вашого народу».

38 Це ж він був на зборах у пустелі з нашими прабатьками і з ангелом, який говорив з ним на горі Синай. Це він дістав живі слова, щоб принести їх нам.

39 Та наші предки відмовилися слухати його. Навпаки, вони відштовхнули його й повернулися серцем своїм до Єгипту.

40 Вони сказали Ааронові: «Зроби нам якихось богів, щоб вели нас. Бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, що вивів нас з Єгипту».

41 У ті часи люди Ізраїлю творили зображення тільця і приносили цьому бовванові офіру. Вони раділи з того, що зробили своїми руками!

42 Але Бог відвернувся від них. Він дав їм можливість поклонятися небесному війську. Як це сказано в книзі пророчій: «Сорок років в пустелі не приносили ви Мені забиту худобу та офіри, о роде Ізраїлю!

43 Ви несли з собою намет Молоха і зірку свого бога Рефана, бовванів для поклоніння. Вишлю Я вас геть, аж за Вавілон».

44 Наші пращури мали з собою в пустелі намет свідоцтва. Він був зроблений, як Бог наказав Мойсею за тим зразком, який той бачив.

45 Одержавши цей намет, наші пращури принесли його з собою, коли Ісус повів їх захопити землю інших народів, яких Бог виганяв, коли наші пращури наступали. Святий намет лишався з ними аж до часів Давидових.

46 Бог був милостивий до Давида. І той попросив дозволити йому звести оселю Богові Якова.

47 Але то вже Соломон збудував храм Божий.

48 Втім, Всевишній не живе в будинках, зведених руками людськими. Як казав пророк: «Небо - Мій престол, - сказав Господь. -

49 І земля - то мій підніжок. Який же дім зведете ви для Мене? - спитав Господь. - Де є те місце, щоби Я спочив?

50 Та чи ж не Я все це створив?»

51 О впертий люде з поганськими серцями, з поганським слухом! Ви завжди опираєтеся Духові Святому. Ви такі ж, як ваші пращури.

52 Чи був хоч один пророк, якого б ваші предки не переслідували? Вони повбивали навіть тих, хто провіщав прихід Праведного. А тепер і Його ви зрадили і вбили.

53 Ви ж ті, хто прийняв від ангелів Закон, але не став його дотримуватися».

54 Почувши це, вожді юдейські були розлючені, вони скреготіли зубами на Степана.

55 Але він, сповнений Духа Святого, підвів очі до неба й побачив Божу славу й Ісуса, що стояв по праву руку від Бога.

56 І сказав Степан: «Послухайте! Я бачу, як розкрилися небеса. Я бачу Сина Людського. Він стоїть по праву руку від Бога».

57 У відповідь на ці слова вони закричали й позатуляли вуха. Потім усі разом кинулися на Степана,

58 витягли його за місто й почали закидувати камінням. А свідки поскладали плащі свої до ніг юнака, якого звали Савлом.

59 Вони закидали Степана камінням, а він молився при тому: «Господи Ісусе, прийми мій дух».

60 А потім він упав на коліна й голосно скрикнув: «Господи, не зараховуй їм цей гріх». По цьому слові Степан помер.