1 Аіриппа звернувся до Павла: «Можеш говорити за себе». Тоді Павло підняв руку й почав промову на свій захист:

2 «Царю Аіриппо! Я вважаю, мені пощастило стояти сьогодні перед тобою і захищатися проти всього того, в чому мене звинувачують юдеї.

3 Адже ти обізнаний в усіх юдейських звичаях, знаєш усі спірні питання. Тому й прошу твого терпіння. Вислухай мене.

4 Всі юдеї знають, що життя моє від самого початку пройшло серед мого народу і в Єрусалимі.

5 Вони знають мене здавна і могли б засвідчити, якби схотіли, що жив я як фарисей - член найсуворішої секти нашої релігії.

6 І тепер за надію на обітницю, дану Богом нашим предкам, я стою перед судом. Дванадцять племен нашого народу сподіваються на здійснення її, день і ніч сумлінно служать Богу.

7 І саме за цю надію, о царю, мене й звинувачують юдеї!

8 Чому ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?

9 Я також гадав, що мушу боротися проти імені Ісуса з Назарета.

10 І я робив це в Єрусалимі. Чимало Божих людей кинув я до в'язниці, коли мав владу від первосвящеників. І коли тих людей убивали, то було і з моєї згоди.

11 У всіх синаіоіах я часто карав і намагався змусити їх богохульствувати. Моїй люті проти них не було меж. І навіть в інших містах я переслідував їх.

12 Одна з таких подорожей була в Дамаск - із повноваженнями й дорученням від первосвящеників.

13 І по дорозі, десь опівдні, о царю, я побачив світло, що линуло з небес. Було воно яскравіше від сонця і сяйливо розлилося навколо мене й моїх супутників.

14 Ми всі попадали на землю, і тут я почув голос, що звертався до мене арамейською мовою: «Савле, Савле! Навіщо ти переслідуєш Мене? Тяжка то справа - колючку ногою копати».

15 Я запитав: «Хто ти, Господи?» І Він відповів: «Я Ісус, Якого ти переслідуєш.

16 Але підведися, встань на ноги. Я явився тобі, щоб призначити тебе слугою Своїм і свідком того, що ти вже про мене побачив, і того, що Я тобі ще покажу.

17 Я визволю тебе від народу юдейського і від поган, до яких тебе й посилаю.

18 Відкрий їм очі і поверни їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб відпустилися гріхи їхні, і щоб вони дістали місце серед тих, хто освячений вірою в Мене».

19 Ось чому, царю Аіриппо, я не міг не підворитися небесному знаменню.

20 Спершу я почав проповідувати людям Дамаска, потім у Єрусалимі й по всій Юдеї, а також і поганам, щоб вони покаялися й навернулися до Бога, і щоб ділами своїми стверджували своє покаяння.

21 За все це юдеї схопили мене в храмі й намагалися вбити.

22 І Бог допоміг мені, як і сьогодні допомагає. Тож стою я тут і свідчу людям простим і знатним. І свідчення моє - ні про що інше, як про те, що пророки й Мойсей казали мусить статися.

23 Вони писали, що Христос страждатиме і першим воскресне з мертвих, і принесе світло як для народу юдейського, так і для поган».

24 Доки Павло ще щось говорив на свій захист, Фест голосно промовив: «Павле, ти божевільний. Велика вченість твоя призвела тебе».

25 «Я не божевільний, вельмишановний Фесте, - відповів Павло. - І все, що кажу я, є правдиве і розумне.

26 Все це добре відоме й цареві. І я можу про це з ним вільно говорити. Я переконаний, що жодна з цих справ не пройшла повз його увагу, бо відбувалось це все не в темному кутку.

27 Царю Аіриппо, чи віриш ти пророкам? Я знаю, що віриш».

28 Аіриппа промовив до Павла: «Чи не гадаєш ти, що зможеш мене так скоро переконати стати християнином?»

29 Павло відповів: «Не в тому річ, скоро чи ні. Я ж молю Бога не тільки за тебе, а й за всіх, хто слухає мене сьогодні. І молитва моя за те, щоб стали вони такими, як я. Звісно, я кажу не про ці кайдани, що на мені».

30 Цар підвівся. За ним підвелися намісник, Вереніка і всі ті, що сиділи довкруг.

31 Вийшовши з кімнати, вони заговорили між собою: «Цей чоловік не зробив нічого такого, що заслуговувало б на смертну кару або ув'язнення».

32 Аіриппа ж сказав Фестові: «Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав цезаревого суду».