1 Потім побачив я іншого ангела, який спускався з Небес. І була у нього велика сила. І освітилася земля славою його.

2 Він вигукнув могутнім голосом: «Упав! Упав великий Вавілон, розпусниця велика! Стала вона притулком демонів, оселею всіляких злих духів, нечистої птиці, й огидної тварі.

3 Бо напоїла всі народи вином Божої люті за її розпусту. Царі земні перелюб з нею мали, І земні купці багатіли з великої розкоші її».

4 Тоді я почув інший голос, що линув з небес. І мовив він: «Народе мій, виходь із міста цього, аби не бути співучасником гріхів, аби не постраждати від нещасть, що наслані на неї.

5 Бо неба досягли гріхи її, Бог пригадав усі її гріховні вчинки.

6 Воздайте їй, розпусниці, за те, як зазвичай поводилася з вами, відплатіть їй вдвічі за те, що вона наробила. І келих трунку приготуйте їй міцнішого удвоє, аніж був той, що готувала вам вона

7 Дайте їй стільки страждань і горя, скільки мала вона слави й розкоші. Вона ж сама собі сказала потай: «Сиджу собі царицею. Я не вдова і горя я не знатиму ніколи».

8 За все те в день один впадуть на неї біди: смерть, горе й голод. Вона горітиме в огні, бо Господь Бог, Хто засудив її, - могутній».

9 Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі.

10 Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони: «Горе, горе тобі, о велике місто! Могутнє місто Вавілон! Зненацька впала на тебе кара».

11 Купці світу теж заплачуть і затужать за цією блудницею, бо ніхто не купуватиме більше їхніх товарів:

12 «Ні золота, ні срібла, ні дорогоцінного каміння, ані перлів, ні лляного, пурпурового, шовкового й багряного вбрання, ні всіх сортів пахучого дерева, ні всіляких виробів із слонової кістки, ні дорогої деревини, ні бронзи, ні заліза, ані мармуру,

13 ні кориці, ні бальзаму, ні пахощів, ні мирру, ні ливану, ні вина, ні олії, ні доброго борошна і пшениці, ні худоби, ні овець, ні коней і возів, ані рабів - людських душ!

14 Усе, чого ти прагнув, пропало. Вся розкіш і пишнота втрачені й ніколи не повернуться знов».

15 Купці, які продавали все те і з того міста розбагатіли, триматимуться осторонь, нажахані стражданнями Вавілона. Вони голоситимуть і сумуватимуть, і казатимуть:

16 «Горе, горе великому місту-розпусниці! Була вона вбрана в тонке полотно, багряницю й порфіру. І прикраси на ній були із золота, дорогоцінного каміння та перлів.

17 І все багатство це загинуло водночас!» І всі керманичі, і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе, - усі трималися осторонь.

18 Вони бачили дим її полум'я і вигукували: «Яке місто може з цим великим містом зрівнятися?»

19 Тоді посипали вони голови свої попелом і плакали, й тужили, й вигукували: «Горе, горе великому місту, великій розпусниці! Всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки її багатству, а загинула вона водночас!

20 Радійте, о Небеса! Втішайтеся апостоли, пророки і всі люди Божі! Бо вчинив Бог суд над нею за все, що вона вам зробила!»

21 Тоді могутній ангел підняв камінь завбільшки з жорно й кинув його в море зі словами: «Так велике місто Вавілон буде безжалісно скинуте, і вже ніхто його не побачить. Страшним падіння його буде. Ніколи більше не повстане воно.

22 Ніколи більше не гратимуть кіфари, не лунатимуть голоси співаків, сопілок і сурм! Ніколи не побачите тут ніякого ремісника. І не почуєте тут звуків жорна.

23 Ніколи не засвітиться свічник. Й ніхто ніколи не почує сміху молодят. Купці твої були сильними світу цього. І всі народи були обдурені твоїм чаклунством.

24 На Вавілоні кров пророків, а також Божих людей і всіх, хто був убитий на землі».