1 П'ятий ангел засурмив у сурму - і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вела униз до безодні.

2 І відімкнула вона криницю, що вела до безодні, і пішов звідти дим, ніби диміла велетенська піч. Сонце й небо почорніли від того диму, що шугав із безодні.

3 З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй така, як у земних скорпіонів.

4 Але ж наказано їй було - не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі.

5 І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п'ять місяців. А біль той, як від укусу скорпіона.

6 І всі п'ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.

7 Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських.

8 Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів.

9 На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми.

10 Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей п'ять місяців.

11 Царем сарани був ангел безодні на ім'я Аваддон - єврейською мовою, а грецькою мовою - Аполліон (або «Руйнівник»).

12 Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.

13 Ўостий ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, що стояв перед Богом.

14 І звернувся він до шостого ангела з сурмою: «Звільни чотирьох ангелів, прикутих біля річки Євфрат».

15 І чотирьох ангелів, що були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства!

16 Загальне число кінного війська було двісті мільйонів, і я чув це число.

17 У видінні моїм постали коні й вершники, і вони виглядали так: вони мали панцирі вогняно-червоні, синьо-гіацинтові, жовто-сірчані. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка.

18 Цими трьома напастями - вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства.

19 Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на зміїні. Зміїні голови ранили людей.

20 Решта людей, яких не знищили ці напасті, не покаялася в ділах рук своїх. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам'яним та дерев'яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити.

21 Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.