1 Ми маємо так багато свідків віри. Вони оточують нас, ніби хмара. Тож відкиньмо все, що перешкоджає нам. Відкиньмо гріх, який так легко обплітає нас. І рушаймо з наполегливістю довгим шляхом, що лежить перед нами.

2 Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі. Він приведе її до досконалості. Заради радості, що чекала на Нього, Він витерпів страту на хресті. Він зневажив цю ганьбу й тепер посів Своє місце по праву руку від Божого престолу.

3 Пам'ятаймо про Нього, Хто виніс такий опір з боку грішників, що ви тепер не занепадали духом через велику втому.

4 Ваша боротьба з гріхом не була ще боротьбою до смерті.

5 Може, ви забули слова нагадування, звернені до вас як синів: «Не легковаж, Мій сину, суворістю Господнею і докори Його не вважай тягарем.

6 Бо суворість Господня - тим, кого Він любить, бо Він суворий з тими, кого вважає за Своїх синів».

7 Терпіть недолю як покарання. То Бог суворий з вами як зі Своїми синами. Бо ж якого сина батько не карає?

8 Якщо ж ніхто вас не карає (кожного сина карають), то, значить, ви не є законними дітьми, ви не є справжніми синами.

9 Крім того, всі ми маємо батьків - людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному батькові, щоб жити.

10 Суворість наших земних батьків - коротка. Вони суворі з нами мірою свого розуміння, а Бог суворий з нами для нашого ж блага, щоб ми могли розділити з Ним Його святість.

11 Немає такої кари, яка б здавалася приємною в мить покарання, швидше навпаки - здається, вона несе смуток. Але згодом тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя.

12 Тож підніміть свої охлялі руки й зміцніть свої немічні коліна!.

13 Зробіть прямими шляхи свої, щоб ноги ваші не вивихнулися від спотикання, а навпаки - зміцнилися.

14 Прагніть жити в мирі з усіма людьми. Прагніть святого життя, бо без цього ніхто не зможе побачити Господа.

15 Пильнуйте, щоб ніхто не втратив милості Божої, щоб не проріс гіркий корінь, що створить ускладнення для вас і отруїть багатьох інших.

16 Пильнуйте, щоб ніхто не став розпусником або безбожником, як той Ісав, що свої права старшого сина віддав за тарілку їжі.

17 І потім, як ви знаєте, коли він хотів успадкувати благословення, то був відштовхнутий. І хоч лив сльози, але змінити нічого не міг.

18 Ви не прийшли до гори, якої можна торкнутись і яка горить вогнем. Ви не прийшли до темряви, мороку й бурі.

19 Ви не прийшли до звуків сурми й до голосу, що промовляв слова, після яких кожен, хто чув, просив, щоб більше не було до нього ніяких слів.

20 Бо не могли вони витримати того, що було наказано їм: «Якщо хоча б тварина торкнеться гори, то враз скам'яніє».

21 Видовище було таким жахливим, що Мойсей промовив: «Я тремчу від страху».

22 Але ви прийшли до гори Сіон, до міста Бога живого Небесного - Єрусалима. Ви прийшли до тисяч і тисяч радісних ангелів, що зібралися разом.

23 Ви прийшли на зібрання першородних синів Божих, чиї імена накреслені на Небесах. Ви прийшли до Бога, судді всіх людей. Ви прийшли до душ праведників, які вже стали досконалими.

24 Ви прийшли до Ісуса, посередника в Новому Заповіті. Ви прийшли до крові, якою окропляють і яка говорить про кращі речі, ніж кров Авелева.

25 Будьте певні, що ви не відмовитеся почути Того, Хто говорить. Якщо ті, хто відмовилися слухати Його попередження на землі, не уникли своєї долі, то чи не важче буде нам уникнути її, коли відвернемося від Того, Хто попереджає нас з Небес?

26 Того разу голос Його потряс землю. А тепер Він пообіцяв: «Ще раз Я потрясу не лише землю, а й Небеса».

27 Слова «ще раз» означають, що все створене - нестійке, що воно буде знищене. А те, чого потрясти неможливо, - залишиться незміненим.

28 Отже, якщо ми дістаємо царство, яке не можна потрясти, будьмо вдячні, і поклонімося Богу з пошаною і страхом.

29 Бо наш Бог - то вогонь палючий.