1 У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає добра справжнього. Тож він, з жертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу.

2 А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, що поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи.

3 Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи.

4 Бо ж неможливо цаповою та бичою кров'ю змити гріхи.

5 Через те, коли Христос входив у світ, він казав: «Ти не жадав ні жертви, ні офіри, Лиш тіло Ти Мені наготував.

6 Не мав Ти втіхи в спалених офірах та в пожертвах за гріх.

7 Тоді Я сказав: «Ось Я прийшов! Як сказано про Мене у сувої Книги, Явився Я здійснити Твою волю, о Боже».

8 Насамперед Він сказав: «Ти не жадав і не мав втіхи з жертв і принесень, від спалених жертв та в пожертвах за гріх» (хоч Закон і вимагав цього).

9 А потім Він сказав: «Явився Я здійснити Твою волю». Отже, Він перше скасовує, щоб установити друге.

10 А саме завдяки волі Божій ми одержали святість. Бо Ісус Христос пожертвував Тілом Своїм навічно.

11 Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов'язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів.

12 А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога.

13 І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг.

14 Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість.

15 Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:

16 «Настануть дні, і укладу нову угоду з ними, - так сказав Господь. - Законом просвітлю Я серце їхнє, і ц головах людей Я напишу Закон».

17 Потім він каже: «І Я ніколи вже не пам'ятатиму їхні гріхи, і їхні злі вчинки».

18 Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.

19 Ось чому, браття, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святая Святих завдяки крові Ісусовій.

20 Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, що його відкрив нам Ісус крізь завісу - тобто через Тіло Його.

21 І ще ми маємо великого Первосвященика, що править Храмом Божим.

22 Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою.

23 Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо. Адже Той, Хто дав нам обітницю, - і Сам сповнений віри.

24 Ми повинні думати одне про одного, спонукаймо одне одного до любові й добрих вчинків.

25 Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.

26 Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніяким жертвам за гріхи місця не буде.

27 А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу.

28 Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, буде безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків.

29 Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого, хто нечестивою вважає кров заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості!

30 Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста; і Я відомщу». І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій».

31 То жахлива річ - потрапити в руки живого Бога.

32 Пригадайте ті перші дні, коли ви були щойно осяяні світлом Благовісті. Багато боротьби й страждань випало тоді на вашу долю. І все ви витерпіли.

33 Часом вас самих виставляли на привселюдну зневагу й страждання. Іншим разом ви поділяли долю таких же упосліджених.

34 Ви розділяли страждання тих, які були в ув'язненні, і з радістю сприймали, коли у вас відбирали ваше майно. Бо ви знали, що володієте чимось кращим, таким, що буде з вами завжди.

35 Не полишайте ж мужності своєї, вона принесе вам велику винагороду.

36 Ви мусите бути наполегливі, щоб виконати Божу волю й тоді отримати обіцяне Ним.

37 Бо ось іще зовсім небагато, «і прийде Той, Кому прийти належить, Він не забариться.

38 А праведний Мій житиме вірою. Якщо ж відвернеться - Душі Моїй не буде в ньому втіхи».

39 Але ми не належимо до тих, хто відвернеться й заблудиться. Ні, ми ті люди, що мають віру й спасіння.