1 Ось чому облишмо найпростіші ази вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомогає нам досягти зрілості. Не будемо знову повертатися до основоположних питань про каяття в гріховних вчинках, про віру в Бога,

2 вчення про хрещення й рукопокладання, про воскресіння з мертвих і Вищий Суд.

3 Зробимо й це, якщо Бог дозволить нам.

4 Бо якщо один раз на людей зійшло світло, якщо вони отримали дарунок Божий, якщо пролився на них Дух Святий,

5 якщо торкнулася їх правда Слова Божого і скуштували вони великої сили майбутнього Божого світу,

6 і після всього цього від вернулися від Христа, їм неможливо буде повернутися до каяття, оскільки вони - собі ж на шкоду - знову розпинають Сина Божого й виставляють Його перед людьми на глум.

7 Земля, напоєна частими дощами, які падають на неї, родить врожай для того, хто обробляє її. Вона благословенна Богом.

8 Та якщо на тій землі ростуть лиш терни та чортополох, - вона негідна, їй загрожує прокляття й кара вогнем.

9 Але хоч ми й говоримо так, дорогі друзі, ми передбачаємо для вас краще, впевнені в тому, що ви здобудете спасіння.

10 Адже Бог не настільки несправедливий, щоб забути про все, що ви зробили, і про вияви вашої любові до Нього. Він бачить цю любов у тій допомозі, що ви надавали й надаєте всім людям Божим.

11 А наше прагнення в тому, щоб кожен був однаково сумлінним - до кінця. І щоб завдяки цьому сумлінню збулися ваші сподівання.

12 Ми хочемо, щоб ви не були ледачими, а навпаки - щоб у всьому наслідували тих, хто вірою і терпінням успадковує Божу Обітницю.

13 Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою.

14 Він сказав: «Велелюбно благословляю тебе. Дам тобі багато-багато нащадків».

15 Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.

16 Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось більшим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці.

17 Оскільки Бог хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.

18 Дві речі непохитні: Бог не може брехати, коли він щось обіцяє, і Бог не може порушити даної клятви. І в цьому велика підтримка і сила для нас - для тих, хто прийшов до Нього заради безпеки, надії, запропонованої нам.

19 Ця надія - мов якір для душі, міцний і безпечний. Він проникає до самої святая святих, за завісу.

20 Туди Ісус увійшов від нашого імені - як предтеча. Він назавжди став нашим первосвящеником за чином Мелхіседековим.