1 Браття, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним.

2 Як вам відомо, до того ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.

3 Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства.

4 Навпаки, ми говоримо як люди, що їх Бог визнав гідними, як люди, яким Він довірив нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який випробовує серця наші.

5 Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок!

6 Ми не шукали похвали від людей - ні від вас, ані від кого іншого.

7 Хоч ми й могли б прийти з важкими вимогами як апостоли Христові. Але ми були лагідні з вами, ніби мати, що з любов'ю дбає про дітей своїх.

8 Відчуваючи таку любов до вас, ми готові були розділити з вами не лише Добру Звістку Божу, але й життя наше. Бо ви стали для нас такими любими.

9 Браття, ви пам'ятаєте наш тяжкий труд. Ми працювали день і ніч, проповідуючи вам Добру Звістку Божу, щоб нікого з вас не обтяжувати.

10 Ви тому свідки і Бог тому свідок, як свято, праведно й бездоганно поводилися ми з вами, віруючими.

11 Ви добре знаєте, що ставилися ми до кожного з вас, як батько до своїх власних дітей.

12 Ми підбадьорювали вас, втішали й спонукали жити так, як це бажано Богові. Він закликає вас увійти до Його Царства й розділити Його славу.

13 Тому ми постійно дякуємо Богові, що, одержавши послання Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як людське слово, ви сприйняли його таким, яким воно є насправді - посланням Божим, що діє у вас, віруючих.

14 Бо ви, браття, стали наслідувати в Ісусі Христі Церкви Божі, що в Юдеї. Ви постраждали від своїх співвітчизників так само, як і вона від своїх - юдеїв.

15 Ті євреї вбили Господа Ісуса і пророків. Вони повиганяли нас, вони не до вподоби Богові і виступають проти всіх людей.

16 Вони це довели, намагаючись перешкодити нам проповідувати поганам, щоб ті змогли спастися. Всі ці гріхи, що вони завжди чинять, скоро переповнять чашу гріхів їхніх. І зрештою їх спіткає гнів Божий.

17 Щодо нас, браття, то ми розлучилися ненадовго. Ми розлучилися тілом, а не думками. Ми сповнені великого бажання побачити вас.

18 Так, ми дуже хотіли прийти до вас. Особливо я, Павло, знову і знову намагався прийти, але сатана перешкоджав нам.

19 Тож хіба не ви наша надія, радість і вінець наш, яким ми так пишатимемося, коли станемо перед Господом нашим Ісусом в день Його пришестя?

20 Так, ви наша слава і радість!