1 Хотів би я, щоб ви зглянулися на мою нерозсудливість. Будьте терпимі до мене!

2 Я вас ревную Божими ревнощами. Обіцяв я вас обвінчати з Одним Чоловіком - Христом. Тож хочу я віддати вас Йому, як незайману дівчину.

3 Але боюсь, щоб, як Єву змій обманув хитрістю своєю, так і розум ваш може розбеститися, і ви відхилитеся від неподільної відданісті і чистоти, якими ми зобов'язані Христу.

4 Бо коли хтось приходить і проповідує вам іншого Ісуса, не Того, що ми проповідували, або якщо ви приймаєте дух, зовсім інший, ніж той, що маєте; або якщо ви приймаєте якусь Добру Звістку, що відрізняється від тієї, що ви прийняли, то ви б з великою охотою погодилися з усім цим, чи не так? Тож і зі мною маєте погодитися.

5 Бо ж я вважаю себе аж ніяк не нижчим від отих ваших «надапостолів».

6 Можливо, мені бракує такого красномовства, але не знань. Навпаки. І, зрештою, це ми вам показали вповні.

7 Чи, може, я згрішив, принижуючи себе, щоб ви могли піднестися, коли безплатно проповідував вам Добру Звістку?

8 Я обкрадав інші церкви, беручи плату з них для того, щоб служити вам.

9 А коли я був з вами і терпів нестатки, то я не обтяжував нікого. Брати наші, що прийшли з Македонії, допомагали мені в скруті. Я намагався ні в чому не бути тягарем для вас, і старатимусь надалі.

10 Запевняю вас істиною Христовою, яка в мені, що я не мовчатиму, не перестану вихвалятися про це по всій провинції Ахаї!

11 Навіщо? Може, тому, що я не люблю вас? Та Бог знає, як я вас люблю.

12 Але те, що я роблю, я робитиму і надалі, щоб не дати можливості тим іншим «апостолам» ставити себе в рівень з нами в тім, про що вони вихваляються.

13 Бо ці люди - лжеапостоли. Вони лукаві, вони рядяться в апостолів Христових.

14 І це не дивно, адже і сам сатана маскується в ангела світла.

15 Тож немає нічого дивного в тому, що слуги його маскуються в праведних служителів. Та кінець кінцем вони дістануть те, що заслужили за вчинки свої.

16 Тож я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним. Але навіть якщо ви так думаєте, то приймайте мене як нерозумного, щоб і я хоч трохи зміг похвалитися.

17 Те, що я зараз кажу, - не від Господа. Я хвалюся з упевненістю нерозумного.

18 Багато людей вихваляються по-мирському.

19 Ну, то й я робитиму це. Адже ви, мудрі, радо терпите нерозумних.

20 Ви зносите, коли вас поневолюють, визискують, ловлять у пастку. Ви терпите того, хто звеличує себе перед вами, або того, хто б'є вас по обличчю.

21 Кажу це собі на сором - ми були дуже слабкими для того. Але якщо хтось достатньо сміливий, щоб хвалитися (кажу це як нерозумний), то і я наберуся сміливості хвалитися.

22 Вони чистокровні євреї? Я також. Вони ізраїльтяни? Я також. Вони Авраамові нащадки? Я також.

23 Вони Христові слуги? (В безумстві я кажу це!) Я ще більш відданий слуга Христовий. Я значно більше трудився й по в'язницях був частіше, і били мене більше, і багато разів мене віддавали на вірну смерть.

24 П'ять разів били мене юдеї батогами по тридцять дев'ять ударів щоразу.

25 Тричі мене били палицями. Одного разу закидали камінням. Тричі переживав я загибель кораблів і якось провів цілу добу в воді.

26 Я часто бував у мандрівках, зустрічав небезпеку на річках, потерпав від розбійників, від свого ж народу й від поган, у містах і в селах, і на морі, і від людей, що видають себе за братів».

27 Я провів багато часу у тяжкій праці, багато ночей не спав. Я зносив і голод, і спрагу. Я подовгу нічого не їв. Бувало холодно й нічим прикритися

28 Але, окрім інших злигоднів, щодня я маю турботу про всі церкви.

29 Хто був знесилений, з ким би я не був знесиленим? Хто введений в спокусу, щоб я також не страждав?

30 Якщо я маю хвалитися, то тим, що стосується слабкості моєї.

31 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенного навіки, знає, що я кажу правду.

32 Коли я був у Дамаску, намісник царя Арети стеріг місто, щоб схопити мене.

33 Та мене спустили в кошику через вікно в міській стіні, і так я уник його рук.