1 Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли вдалині від вас.

2 Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям.

3 І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ.

4 Бо зброя наша, якою ми б'ємося, не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині.

5 З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу.

6 Ми готові покарати будь-яку непокору. Але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною.

7 Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось упевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він.

8 Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся.

9 Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми.

10 «В його листах, - каже мій недоброзичливець, - він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать».

11 Але той, хто каже таке, нехай пам'ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас.

12 Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє. Коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Вони показують власну нерозумність.

13 Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог, щоб виконати нашу роботу, що стосується й вас.

14 Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.

15 Ми ж не надміру хвалимося трудами інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше потрудитися з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом.

16 Ми зможемо тоді проповідувати Добру Звістку в інших землях, без вихваляння, що вже зроблено в інших краях.

17 Як сказано у Святому Письмі: «Якщо хтось вихваляється, то хай хвалиться лише тим, що Господь здійснив».

18 Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.