1 Любі друзі. Маючи такі обітниці, ми мусимо очиститися від усілякої скверни тіла й духа, довершуючи свою святість, тому, що ми шануємо Бога.

2 Відведіть місце для нас у серцях своїх. Ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили.

3 Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви в серцях наших. Ми раді жити з вами, і вмерти з вами.

4 З вами мені нічого не страшно. Я пишаюся вами. Я сповнений втіхи. Я переповнююся радістю у всіх наших стражданнях.

5 Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди - зовнішня боротьба і внутрішні страхи.

6 Та Бог, що втішає людей принижених, утішив і нас приходом Тита.

7 І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою.

8 Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лиш тимчасово.

9 Отже, я зараз дуже радий - не через те, що засмутив вас, а тому що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаного Богу. Отже, шкоди від нас не було.

10 Бо смуток, бажаний Богу для вас Бог, приносить каяття, про яке не варто шкодувати. А таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть.

11 Цей смуток, бажаний Богу, - погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!

12 І коли я написав вам, то це не заради того, хто згрішив, не заради того, проти кого вчинили зло. Я зробив це для того, щоб ваша турбота про нас виявилась перед Богом.

13 І втішившись, ми стали ще щасливішими, коли побачили Титову радість, бо ви усі зміцнили дух його.

14 І я не зганьбився, вихваляючи вас перед ним. Навпаки, оскільки ми правдиво з вами про все говорили, то й похвала моя перед Титом була правдива.

15 І тепер, коли він згадує вашу слухняність - страх і трепет, з яким ви його прийняли, його прихильність до вас іще більша.

16 Я щасливий з того, що маю повну довіру до вас.