1 Від Павла, волею Божою апостола Ісуса Христа, і брата нашого Тимофія до церкви Божої, що в Коринфі, і також усім людям Божим по всій Ахаї.

2 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

3 Благословенний Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, милосердний Отець, Бог, Що є джерелом всілякої втіхи.

4 Він втішає нас у наших скорботах, щоб ми, в свою чергу, втішали інших у всіляких скорботах втіхою, яку ми самі отримали від Бога.

5 Бо, як страждання Христові переливаються до нас, так і наша втіха переливається до вас через Христа.

6 Якщо ми страждаємо і терпимо скорботу, то це заради втіхи вашої і спасіння. Якщо ми втішені, то це через вашу втіху. Вона допомагає вам знести ті страждання, які зносимо й ми.

7 Та ми маємо на вас непохитну надію. Ми знаємо, що як ви поділяєте наші страждання, так само поділяєте і втіхи наші.

8 Браття, ми хочемо, щоб знали ви, яких страждань зазнали ми в Азії. Надміру і над силу нашу були ми обтяжені. Ми вже й надії не мали залишитися в живих.

9 Так, у серцях ми відчували, що нам оголошено смертельний вирок. Так сталося для того, щоб ми більше не покладали надію на самих себе, а лише на Бога, який воскрешає мертвих до життя.

10 Він врятував нас від близької смерті й рятує нас зараз. На нього покладаємо наші надії. Він рятуватиме нас і надалі.

11 Якщо ви також допомагатимете нам своїми молитвами, тоді багато людей віддячать нам за Божу прихильність, що Він виявить нам завдяки молитвам багатьох людей.

12 Це те, чим ми пишаємося. Це свідчення нашого сумління, що ми поводимся в цьому світі, особливо з вами, з простотою та щирістю, що ідуть від Бога; не згідно з мудрістю цього світу, та згідно з Божою милістю.

13 Тож не пишемо ми вам нічого, чого б ви не змогли прочитати чи зрозуміти. Я сподіваюся, що ви розумітимете нас уповні,

14 так само, як зрозуміли ви нас частково, і, що ви усвідомите, що зможете пишатися нами, як і ми пишатимемося вами в День пришестя Господа нашого Ісуса.

15 Впевнений у цьому, вирішив я прибути до вас першим, щоб ви були благословенні вдвічі.

16 У планах моїх було відвідати вас на шляху до Македонії, а потім завітати до вас і на зворотньому шляху. Я сподівався, що ви спорядите мене до Юдеї.

17 Маючи такий задум, чи вагався я? Чи, будуючи свої плани, я робив це по-мирському, що казав: «Так, так» - і «ні, ні» - одночасно?

18 Та Бог правдивий, і буде свідком, що ми ніколи не кажемо вам «так» і «ні» одночасно.

19 Бо Син Божий, Ісус Христос, про Якого Сильван Тимофій і я проповідували вам, не був одночасно «Ні» і «Так». Навпаки, через Нього було сказане останнє «Так».

20 Адже хоч би скільки було обітниць Божих, Христос на всі є «Так». Тому через Христа ми кажемо «Амінь» - во славу Бога.

21 А Той, Хто утверджує нас разом з вами во Христі й також помазав нас, - є Бог.

22 Він поклав на нас Свою печать. Він дав нам Дух у серця наші як завдаток того, що виконає Свою обітницю.

23 Нехай Бог буде моїм свідком. Я клянуся життям своїм, що не повернувся у Коринф тому, що хотів вас пощадити.

24 І це не означає, що ми хочемо панувати над вашою вірою. Бо ви тверді у своїй вірі. А ми ваші спільники для радості вашої.