1 Ось як люди мають думати про нас - як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі.

2 А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри.

3 Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський. Адже й сам я себе не суджу.

4 Сумління моє чисте. Та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя.

5 Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить порухи сердець. І воздасть тоді Бог кожному таку похвалу, на яку той заслуговує.

6 Брати мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано, щоб ви величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших.

7 Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? А якщо все, що маєш, ти отримав, то чого ж вихвалятися, наче це не дарунок?

8 Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами.

9 Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті на арені. Адже ми стали видовищем для всього світу - як для ангелів, так і для людей.

10 Ми нерозумні заради Христа, а ви ж таки мудрі в Христі! Ми немічні, ви ж дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

11 І досі ми голодні й спраглі, бідно вбрані, побиті й безпритульні.

12 Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій.

13 Коли нас ганьблять, ми благословляємо. Коли нас переслідують, ми терпимо. Коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.

14 Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх.

15 Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі.

16 Тож благаю вас: наслідуйте мене.

17 Ось чому послав я до вас Тимофія, мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві.

18 Та дехто загордився. Ви хвалитеся, гадаючи, що я не прийду до вас.

19 Але я невдовзі прийду до вас, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу не красномовність, а справжню силу тих, хто сповнені гордині.

20 Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

21 Чого ж ви хочете? Щоб я прийшов до вас із карою чи з любов'ю і духом ніжності?