1 Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина.

2 Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що в Святому Письмі сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав:

3 «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити».

4 І що ж Бог відповів йому? Бог сказав: «Я зберіг для Себе сім тисяч чоловік, що не зігнули колін перед Ваалом».

5 Так і тепер: є невелика група людей, яких Бог обрав, явивши милість Свою.

6 І якщо це сталося завдяки милості Божій, то не за їхні вчинки їх обрали. Бо інакше то не була б милість.

7 Що ж тоді? Чого прагнув народ ізраїльський, того він не знайшов. Але обрані Богом досягли праведності. Решта ж зачерствіли й не стали слухати слова Божого.

8 Як сказано у Святому Письмі: «Бог приспав їх». «Він понакривав їхні очі, щоб вони не бачили, позатикав вуха, щоб не чули. І так триває досі».

9 І Давид казав: «Хай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою. Хай впадуть і будуть покарані.

10 Хай затьмаряться очі їхні, щоб нічого вони не бачили. Хай хребти позгинаються їхні назавжди під тягарем турбот».

11 Тож я питаю: «Чи впали юдеї, спіткнувшись?» Звісно, ні! Через їхню помилку спасіння прийшло до поган, щоб у них, юдеїв, викликати ревнощі.

12 Оскільки їхня помилка означала велике благо для світу, а їхня втрата означала благо для поган. Тож їхнє повне прилучення до Царства Божого буде ще більшим благом для всього світу.

13 А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я апостол поган. Я надаю великого значення своїй праці.

14 Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння.

15 Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих?

16 Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля.

17 Деякі гілки були відламані, а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи.

18 То не вихваляйся зламаним гіллям. Коли ж хвалишся, то пам'ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе.

19 Але ти можеш сказати: «Адже гілля зламали, щоб мене приєднати».

20 Так, його повідламували через невіру, а ти зостаєшся на місці, бо маєш віру. Тож не гордуй, а краще відчуй страх.

21 Бо якщо Бог не щадив природних гілок, то й тебе не пощадить.

22 Отже, зважай на доброту і суворість Божу: суворість до тих, хто відчахнутий, та доброту до тебе, якщо залишишся в Його милості. Інакше й тебе буде відламано від дерева і викинуто геть.

23 Якщо ж юдеї не стоятимуть уперто на своїй невірі, то Бог знову прищепить їх до дерева, бо Він має таку владу.

24 Якщо ти є та гілка, яку відрізано від дички і наперекір природі прищеплено до домашньої оливи, то наскільки легше приживеться гілка від культурної оливи до своєї ж рослини.

25 Брати мої, я не хочу, щоб ця правда лишалася таємницею для вас, щоб ви не покладалися тільки на власну мудрість. Часткове зачерствіння прийшло до народу ізраїльського, і це триватиме доти, доки достатньо поган не прийде до Божої родини.

26 І так весь Ізраїль буде врятований. Як сказано у Святому Письмі: «Визволитель прийде з Сіону й відверне безбожність від сім'ї Якової.

27 Таким буде Мій заповіт, коли відпущу Я всі їхні гріхи».

28 Щодо Благовісті, то, відмовляючись прийняти її, юдеї стають ворогами Богу на користь вам, поганам. Та Бог вибрав юдеїв і любить їх - Він дав обіцянку засновникам їхнього роду.

29 Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.

30 Ви були колись непокірними, а зараз маєте милість Божу - через непокірливість юдеїв.

31 Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу.

32 Бог зібрав разом до в'язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них.

33 О, яка незрівнянно велика щедрість Божа! Яке багатство знань, яка глибока мудрість Його! Які непередбачені судження і незбагненні шляхи Його!

34 Як сказано у Святому Письмі: «Хто знає розум Господа, або хто може бути дорадником Йому?»

35 «Чи хтось давав щось Богу? Чи винен Бог комусь?»

36 Бо все було створене Богом й існує через Нього і для Нього. Слава Йому во віки віків! Амінь!