1 Правду кажу я в Христі. Я не обманюю, і совість моя, освячена Духом Святим,

2 свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ.

3 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів і земних родичів - ізраїльтян.

4 Їм належить право бути всиновленими, як дітям Божим, побачити славу Божу, заповіти, які Бог дав їм, і Закон Мойсеїв, богослужіння й Його обітниці.

5 Їм належать великі патріархи. Від них прийшов на землю Христос. Нехай Той, Хто є Богом над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.

6 Але це не так, Слово Боже не здійснилося, бо не всі, хто родом з Ізраїлю, - справжні ізраїльтяни.

7 І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».

8 Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То вони зватимуться нащадками Авраамовими.

9 І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».

10 Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака.

11 І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його.

12 Він не основується на вчинках. Він залежить від Божого заклику.

13 Як сказано у Святому Письмі: «Я люблю Якова, та зненавидів Ісава».

14 І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні!

15 Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись».

16 Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання, або чиїхось зусиль - лише від Самого Бога.

17 У Святому Письмі Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім'я було сповіщене всьому світові».

18 Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.

19 І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

20 Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»

21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик?

22 А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракло терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення.

23 Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його.

24 Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим?

25 Як сказано у Святому Письмі, у пророка Осії: «Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».

26 «І буде так: на тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».

27 Ісая провіщає про Ізраїль: Навіть якщо ізраїльтян буде багато, мов того піску морського, та однак лише залишок спасеться,

28 бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».

29 І ще Ісая провістив: Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б уподібнилися до Содому і Ґоморри».

30 Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її - ту праведність, що є наслідком віри.

31 А люди Ізраїлю, які йшли за законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того закону.

32 Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І вони спіткнулись об камінь спотикання.

33 Так сказано в Святому Письмі: «Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання, який існує саме для спокуси, але той, хто вірить у Нього, не розчарується».