1 Що скажемо ми про Авраама, земного праотця нашого? Що взнав він про це?

2 Якщо Авраам став праведним завдяки своїм вчинкам, то мав усі підстави пишатися, але не перед Богом.

3 Ось що сказано у Святому Письмі: «Авраам повірив Богу. Бог прийняв його віру і зарахував її Авраамові як праведність».

4 Платня тому, хто працює, зараховується не як дарунок, а як заробіток.

5 Якщо людина не працює, але вірує в Бога, Який виправдовує лихих людей, то ця віра зараховується йому на карб, як праведність.

6 Так само і Давид сказав, що блаженний той, кому Бог зараховує праведність, незважаючи на його вчинки:

7 «Блаженні ті, чиї злочини прощені, чиї гріхи відпущені.

8 Блаженний той, кому Господь гріхи не зарахує».

9 Чи це благо лише для тих, кому зробили обрізання, чи, може, й для тих, кому його не робили? Звісно, це стосується також і необрізаних. Адже ми сказали: «Авраамова віра була зарахована йому в праведність».

10 Коли ж він став таким, коли віра йому була зарахована? До обрізання, чи після? До цього.

11 Для Авраама обрізання було знаком, печаттю того, що Бог прийняв його праведним за віру, яку він мав іще до обрізання. І тому Авраам є батьком усіх віруючих, навіть якщо їм не зроблено обрізання, (щоб праведність була зарахована їм також).

12 Він також є батьком і обрізаних, що йдуть слідом за ним у його вірі, яку він мав іще раніше.

13 Не через Закон була дана Авраамові і його нащадкам обіцянка, що він стане спадкоємцем світу, але за праведність його, що від віри.

14 Якщо ж спадкоємцем світу є народ, залежний від Закону, то віра - безглузда, а обітниця - нікчемна.

15 Тому що Закон викликає гнів Божий, а коли немає Закону, то й порушення немає.

16 Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде твердою. І не лише для тих, у кого є Закон, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх.

17 Так сказано й у Святому Письмі: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів». Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало.

18 З надією в серці своєму Авраам вірив усупереч всій людській надії. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі».

19 І віра його не слабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара його неплідна,

20 та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і воздавав хвалу Богові.

21 Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити, що обіцяв.

22 Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність.

23 Та не лише заради одного його було сказано в Святому Письмі: «Віру його Бог прийняв».

24 То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса.

25 Його віддали на смерть за наші гріхи, і Він воскрес для життя заради нашого виправдання перед Богом.