1 Через п'ять днів первосвященик Ананія прийшов до Кесарії з кількома старійшинами та правником на ім'я Тертул. Вони висунули свої звинувачення проти Павла в присутності прокуратора.

2 Як покликали Павла, Тертул почав звинувачувати, звертаючись до намісника: «Завдяки тобі ми насолоджуємося довгим миром. Завдяки завбачливості твоїй було проведено необхідні реформи для нашого народу.

3 Завжди і всюди, вельмишановний Феліксе, ми визнаємо це з вдячністю.

4 Та щоб не гаяти багато твого часу, прошу тебе, будь такий ласкавий і вислухай нас коротко.

5 Бо ми з'ясували, що цей чоловік - підбурювач. Він зчиняє заколот серед юдеїв у всьому світі й очолює секту назореїв.

6 До того ж він намагався осквернити храм, але ми схопили його.

7 Розпитай його сам і від нього дізнаєшся про все те, в чому ми його звинувачуємо».

8 Юдеї підтримали звинувачення, підтвердивши, що все те є істинне.

9 Коли правитель дав знак Павлові говорити, той промовив: «Знаючи, що ти був суддею цього народу вже багато років, я з радістю буду захищатися.

10 Як ти можеш перевірити, минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як прийшов я до Єрусалима на поклоніння.

11 І ніхто не бачив, щоб я з кимось сперечався в храмі, або щоб я підбурював народ у синаіоіах чи десь у місті.

12 І вони не можуть довести тобі ті звинувачення, що висувають тепер проти мене.

13 Але я справді визнаю перед тобою, що поклоняюся Богові отців наших, згідно з Путем, який юдеї називають єрессю. Я вірю в усе те, що говорить Закон і що написано у пророків.

14 І як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння і праведних, і неправедних.

15 Тому й сам роблю все можливе, щоб мати чисте сумління перед Богом і людьми.

16 Після багатьох років відсутності прийшов я, щоб принести моєму народові дарунки для бідних і пожертви.

17 І поки я робив це, саме коли я здійснив обряд очищення, вони знайшли мене в храмі. Там не було ні натовпу, ані безчинств.

18 Там було кілька юдеїв із Азії. Це вони мали б стати перед тобою і висловити свої звинувачення, якщо є в них щось проти мене.

19 Або хай присутні тут скажуть, що неправедного в тому, що сказав я, стоячи перед Синедріоном.

20 Хіба що одне - стоячи перед ними, я вигукнув: «Ви зараз судите мене за віру в воскресіння з мертвих».

21 Тоді Фелікс, добре обізнаний з усім, що стосується Путі Господнього, відклав слухання справи. Він сказав: «Коли прийде командир когорти Лисій, я вирішу цю справу».

22 Він наказав центуріонові тримати Павла під вартою, але пішов на деякі послаблення й дозволив близьким Павловим піклуватися про нього.

23 Через кілька днів Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзиллою (вона була юдейкою). Він послав по Павла й слухав, як той говорив про віру в Ісуса Христа.

24 Та коли Павло почав говорити про праведність, стриманість і прийдешній суд, Фелікс злякався й промовив: «Поки що йди. Я покличу тебе, коли зможу».

25 Водночас він сподівався, що Павло дасть йому хабаря, тож часто посилав по Павла й розмовляв з ним.

26 А через два роки на місце Фелікса прийшов Порцій Фест. Оскільки він хотів догодити юдеям, то й залишив Павла у в'язниці.