1 Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю».

2 Первосвященик Ананія звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по устах.

3 Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе, ти - побілена стіна. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».

4 Ті, що стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?»

5 Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: «Не говори погано про правителя народу твого».

6 Коли Павло зрозумів, що частина присутніх - то саддукеї, а ще частина - фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».

7 І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася.

8 (Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять).

9 Здійнявся страшенний галас. І деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. А якщо це правда, що дух чи ангел говорив до нього?»

10 Суперечка ставала все запеклішою. То командир когорти злякався, що Павла можуть роздерти на шматки. Він наказав воїнам спуститися, забрати Павла й відвести його до фортеці.

11 Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».

12 А як настав день, то юдеї змовились і клятву дали, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб'ють Павла.

13 Було їх понад сорок - тих, хто брав участь у змові.

14 Вони пішли до первосвящеників і старійшин і сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб'ємо Павла.

15 Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Хай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально. А ми підготуємось і вб'ємо його ще до того, як його сюди доставлять».

16 Але син Павлової сестри почув про цю змову. Він пішов, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові.

17 Павло покликав одного з центуріонів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти».

18 Той узяв хлопця, відвів до начальника та й сказав: «Ув'язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».

19 Начальник узяв хлопця за руку, відвів убік і спитав: «Що ти хотів розповісти мені?»

20 Той розказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе доставити завтра Павла до Синедріону, - буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше.

21 Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб'ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».

22 Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».

23 Потім він покликав двох своїх центуріонів і наказав: «О дев'ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Повинні бути готові двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців.

24 Приготуйте також коней для Павла, аби перепровадити його живим до намісника Фелікса».

25 І він написав такого листа: v26 «Клавдій Лисій шле вітання вель мишановному правителю Фелі ксові.v27 Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили. Але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.

26 Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.

27 Я з'ясував, що його звинувачення пов'язане зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув'язнення.

28 Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, звинувачували його в твоїй присутності».

29 І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.

30 Наступного дня вершники супроводжували його далі, а решта повернулася до фортеці.

31 Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа прокуратору й передали йому Павла.

32 Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Киликії, сказав:

33 «Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». І наказав стерегти Павла в палаці Ірода.