1 «Браття й сестри, вислухайте, що скажу я на свій захист».

2 Коли вони почули, що він говорить до них арамейською мовою, то зовсім замовкли.

3 І сказав Павло: «Я юдей, народився в Тарсі, в Киликії, виріс у цьому місті. Я був учнем Ґамалиїла, який навчив мене законів наших предків. І я був ревнителем Бога, як і ви всі сьогодні.

4 Я нещадно переслідував послідовників Путі. Я арештовував жінок і чоловіків і кидав їх у в'язниці.

5 Це можуть підтвердити первосвященики і всі члени ради старійшин. Це від них я одержав листи до братів у Дамаску. Я пішов туди, щоб схопити Ісусових послідовників, привести їх як в'язнів до Єрусалима, щоб покарати.

6 Але ось що сталося неподалік Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з небес раптом осяяло мене.

7 Я впав на землю й почув голос, що звертався до мене: «Савле! Савле! Чому ти Мене переслідуєш?»

8 Я запитав: «Хто ти, Господи?» Він відповів мені: «Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш».

9 Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене.

10 Я спитав: «Що мені робити, Господи?» І Господь відповів мені: «Підведися і йди в Дамаск. І там тобі буде сповіщено, що тобі призначено робити».

11 Я був осліплений тим сяйвом. Мої супутники за руку відвели мене в Дамаск.

12 Там був відданий знавець Закону на ім'я Ананій, який мав добру славу поміж усіма юдеями, що жили там.

13 Він прийшов до мене і сказав: «Брате Савле! Хай повернеться до тебе зір!» І тієї ж миті я зміг побачити його.

14 Він мовив далі: «Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути голос із уст Його.

15 Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув.

16 Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім'я Господа».

17 І сталося так. Коли я повернувся до Єрусалима й молився у храмі, то була мені з'ява.

18 Я побачив Ісуса. Він наказав мені: «Збирайся й негайно залиш Єрусалим. Бо люди тут не приймуть твоє свідчення про Мене».

19 І я сказав: «Господи, ці люди знають, що ходив я по синаіоіах, арештовував і побивав тих, хто вірить у Тебе.

20 І коли пролилася кров Твого свідка Степана, я стояв там і схвалював, і охороняв речі тих, хто розправлявся з ним».

21 Тоді Ісус сказав мені: «Іди. Я посилаю тебе в дальню путь до поган».

22 До цих слів юдеї слухали Павла, а потім загукали: «Смерть йому! Він не повинен жити!»

23 Вони кричали, зривали з себе одяг і здіймали куряву.

24 Через те командир когорти наказав відвести Павла до фортеці й учинити йому допит з батогами. Він хотів з'ясувати, чого вони так кричали на Павла.

25 Та коли вони зв'язали його, щоб бити батогами, Павло звернувся до центуріона, що стояв поруч: «Хіба це по закону - бити батогами римського громадянина, який не винен у жодному злочині?»

26 Як почув таке центуріон, то пішов до командира когорти й сказав: «Що ж ти робиш? Цей чоловік - римський громадянин».

27 Командир когорти підійшов до Павла й запитав: «Скажи, ти римський громадянин?» «Так», - відповів той.

28 Командир зауважив: «Мені коштувало великих грошей придбати це громадянство». Павло сказав: «Я за народженням громадянин».

29 Ті, що збирались допитувати його, відразу відступили, а командир когорти злякався, збагнувши, що це він зв'язав римського громадянина.

30 Усе ж таки командир когорти хотів з'ясувати достеменно, в чому ж юдеї звинувачують Павла. То наступного дня він відпустив Павла. Він звелів зібрати старійшин і весь Синедріон. Потім привів Павла й поставив його перед ними.