1 Попрощавшись із ними, ми попливли прямим курсом і прибули на Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару.

2 Там ми знайшли корабель, що прямував до Финикії, зійшли на борт і попливли.

3 Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали у Тирі, бо треба було там розвантажити корабель.

4 Там ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалима. Бо Дух Святий попередив їх.

5 Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися.

6 З усіма попрощавшись, сіли ми на корабель, а вони розійшлися по домівках.

7 З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день.

8 Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. І як зайшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу, то в нього й зупинилися.

9 Було в нього чотири незаміжні дочки, як пророчили.

10 Через кілька днів прийшов туди пророк на ім'я Аіав із Юдеї.

11 Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв'язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: «Отак юдеї у Єрусалимі зв'яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам».

12 Почувши це, і ми, і всі люди, що зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалима.

13 Тоді Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв'язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса».

14 Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти. Ми сказали: «Хай буде воля Господня».

15 Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалима.

16 Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших християн.

17 Коли прибули ми до Єрусалима, брати радо привітали нас.

18 Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.

19 Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед язичників.

20 Почувши Павлову розповідь, вони хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони - ревнителі Закону.

21 Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню. Що ти навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.

22 Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов.

23 Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, що дали обіт.

24 Візьми та пройди з ними обряд очищення, заплати за них, щоб могли вони поголити голови. Тоді всі дізнаються, що нема правди в чутках про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону.

25 А щодо віруючих поган, то надіслали ми їм листа з закликом утримуватися від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м'яса задушених тварин і від розпусти».

26 Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено жертву.

27 По закінченні тих семи днів деякі юдеї з провінції Азії побачили його в храмі. Вони підбурили увесь натовп, і люди схопили його.

28 Вони вигукували: «Люде ізраїльський, допоможи! Це той чоловік, що навчає всіх і повсюди виступає проти нашого народу, нашого Закону й нашої землі. А тепер він навіть привів у храм поган. Він осквернив це святе місце».

29 Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в храм.

30 Усе місто збурилося, звідусіль збігалися люди. Вони схопили Павла, витягли його з храму. Й негайно зачинили браму.

31 Вони намагалися вбити Павла. Тим часом звістка про те, що весь Єрусалим охоплений заколотом, дійшла до командира римської когорти.

32 Він негайно взяв кілька воїнів і командирів і побіг туди. Як побачили юдеї командира і його солдатів, то перестали бити Павла.

33 Командир когорти підійшов до Павла й заарештував його, наказавши зв'язати його двома ланцюгами. Потім запитав Павла, хто він такий і що вчинив.

34 З натовпу одні люди вигукували одне, інші - інше. І оскільки командир когорти не міг дібрати правди через це безладдя, то наказав відвести Павла до фортеці.

35 Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу.

36 Юрба йшла за ними. Люди вигукували: «Вбити його!»

37 Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира: «Чи можна вам щось сказати?» Командир когорти промовив: «Ти говориш по-грецькому?

38 А чи не той ти єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»

39 Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Киликії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом».

40 Коли той дав такий дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Коли юрба заспокоїлась, Павло звернувся до них арамейською мовою: