1 Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався та й подався до Македонії.

2 Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, що підбадьорювали людей.

3 Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався плисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього. Тож він вирішив повертатися через Македонію.

4 Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Салонік, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з провінції Азії.

5 Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді.

6 Ми ж відпливли з Филипії після Опрісноків і через 5 днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.

7 У неділю, коли учні зібралися всі разом, щоб переломити хліб, Павло говорив до них. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі.

8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників.

9 Молодик на ім'я Евтих сидів на підвіконні. Він глибоко заснув, поки Павло говорив. Коли сон зовсім здолав його, він упав з третього поверху. І як підняли його, то був він мертвий.

10 Павло зійшов униз. Він припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий».

11 Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив - аж до світанку, а потім пішов.

12 А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.

13 Ми ж вирушили далі до корабля й попливли до Асси. Там ми збиралися взяти на борт Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до Асси пішки.

14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена.

15 Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.

16 Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до П'ятдесятниці.

17 З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви.

18 Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Азії.

19 Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв.

20 Ви знаєте, що я без вагань проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав усього цього без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім.

21 Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.

22 І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться.

23 Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув'язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі.

24 Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше - закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус - розповідати людям Благовість про Божу милість.

25 І тепер я знаю, що ніхто з вас, серед кого я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене.

26 Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що немає на мені чужої крові,

27 бо без вагань проповідував я вам волю Божу.

28 Пильнуйте себе і за все стадо. Дух Святий обрав вас, аби ви пасли Церкву Божу, яку Він купив кров'ю Свого власного Сина.

29 Знаю я, що після того, як я піду, скажені вовки з'являться поміж вас. І не пощадять вони стада.

30 Навіть серед вас заведуться такі, що перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні.

31 Тож будьте обережні! Пам'ятайте, я невпинно попереджав зі сльозами кожного з вас, день і ніч.

32 А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Вона може укріпити вас і дати вам спадщину серед усіх освячених.

33 Ніколи я не зазіхав ні на чиєсь срібло, ні на золото, ні на вбрання.

34 Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, що були зі мною.

35 Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомогати немічним. Ми мусимо пам'ятати слова Господа Ісуса, бо сказав Він: «Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати».

36 Як промовив це Павло, всі стали на коліна, і він помолився.

37 Всі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його.

38 Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.