1 Сталося так, що поки Аполлос перебував у Коринфі, Павло пройшов горішніми землями й прибув до Ефеса. Там він зустрів деяких послідовників Ісусових.

2 Павло запитав їх: «Чи одержали ви Дух Святий, коли ви повірили?» Вони відповіли: «Ми навіть не чули про Духа Святого».

3 Павло питає: «То яке ж хрещення ви мали?» Вони кажуть: «Іоанове хрещення».

4 Павло тоді їм: «Іоанове хрещення ірунтується на покаянні. Він закликав людей повірити в того, Хто прийде за ним, тобто в Ісуса».

5 Почувши це, вони охрестилися в ім'я Господа Ісуса.

6 І коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них. І вони почали говорити різними мовами й пророчити.

7 Всього їх було з дванадцятеро.

8 Павло ходив до синаіоіи й протягом трьох місяців сміливо говорив про Царство Боже, сперечаючись і переконуючи юдеїв.

9 Але дехто з них були впертими і відмовилися повірити. Вони паплюжили Путь перед людьми. То Павло залишив їх. Він узяв з собою учнів Ісусових і щодня вів бесіди в школі такого собі Тирана.

10 Це тривало два роки. То ж усі, хто жили в Азії, - як юдеї, так і погани, - почули слово Господа.

11 Руками Павла Бог творив надзвичайні чудеса.

12 Навіть коли носовички та фартухи, до яких Павло лише доторкувався, відносили до недужих, ті зцілювалися від хвороб, і нечисті духи виходили з них.

13 Дехто з юдеїв, що мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім'я Господа Ісуса, щоб нечисті духи вийшли з людей. Вони казали: «Заклинаю тебе ім'ям Ісуса, Якого проповідує Павло».

14 Робили таке сім синів юдейського первосвященика Скеви.

15 Але нечистий якось сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?»

16 І чоловік, у котрому сидів цей злий дух, кинувся на них. Він був дужчий і подолав їх усіх. То мусили вони тікати з хати голі та побиті.

17 Це стало відомо всім юдеям та грекам, що жили в Ефесі, і охопив їх жах. Вони ще більше почали шанувати ім'я Господа Ісуса.

18 Багато з тих, хто повірив, приходили покаятися й відверто визнавали свої гріховні вчинки.

19 Багато з тих, хто займався чаклунством, позбирали свої книжки й спалили їх на очах у громади. Коли ж підрахували вартість тих книжок, то виявилося, що вони коштують близько п'ятдесяти тисяч срібних монет.

20 Так слово Господнє поширювалося й ставало дедалі могутнішим.

21 Після того, як усе це сталося, Павло вирішив пройти Македонією та Ахаєю і дійти до Єрусалима. Він сказав: «Після того, як там побуваю, треба мені ще й Рим побачити».

22 Отож відіслав він двох із своїх помічників, Тимофія та Ераста, в Македонію, а сам іще лишився в Азії.

23 Приблизно тоді ж почалися заворушення щодо Путі.

24 Був там чоловік на ім'я Димитрій, майстер по сріблу. І робив він зі срібла зображення храму Артеміди. Це давало чималий заробіток ремісникам.

25 Він зібрав їх разом з іншими майстрам подібних ремесел і сказав: «Люди, ви ж знаєте, що ми маємо добрий прибуток з цієї роботи.

26 Але разом з тим ви бачите й чуєте, що цей Павло переконав і навернув багатьох людей до своєї віри. І то не лише в Ефесі, а майже по всій провінції Азії. Він стверджує, що боги, зроблені руками людськими, не є справжніми богами.

27 Але загроза не тільки в тому, що ремесло наше набуває поганої слави. А справа в тому, що храм славетної богині Артеміди втратить свою важливість. І ще є одна небезпека: богиню, якій поклоняються вся Азія і весь світ, буде позбавлено її величі».

28 Почувши це, вони страшенно розлютилися й загукали: «Велика Артеміда Ефеська!»

29 У місті почалися заворушення. Всі ті люди кинулися до театру, схопивши Ґая та Аристарха, двох македонців, які мандрували разом з Павлом.

30 Павло хотів вийти до натовпу, та учні його не пустили.

31 Дехто з можновладців провінції Азія, Павлових друзів, також послали йому попередження й благали не ходити до театру.

32 Тепер вже одні горлали одне, інші - інше, а вся громада геть збурилася. Більшість уже не могла збагнути, навіщо всі вони тут зібралися.

33 Дехто з натовпу звинуватив Олександра. Юдеї виштовхнули Олександра наперед. Він дав знак рукою і намагався щось пояснити людям.

34 Та коли натовп зрозумів, що він юдей, то всі закричали в один голос і не вгавали добрих дві години: «Велика Артеміда Ефеська!»

35 Міський писар заспокоїв натовп словами: «Люди Ефеса! Чи ж є в світі чоловік, який би не знав, що місто Ефес дбає про храм великої Артеміди й священний камінь що впав з небес?

36 І оскільки це неспростовно, то слід вам заспокоїтися й не поводитися необачно.

37 Бо ви привели сюди цих людей, хоч вони ні храмів не грабували, ані богиню нашу не паплюжили.

38 Якщо у Димитрія та ремісників є проти когось звинувачення, то на це є суди й судді. Там нехай і звинувачують одне одного.

39 Якщо ви маєте ще якісь нерозібрані справи, вам слід робити це на звичайних зборах.

40 А так ми під загрозою звинувачень у заколоті, що стався сьогодні. І немає такої причини, яку ми можемо висунути, щоб виправдати цей заколот».

41 І сказавши це, він закінчив збори.