1 Павло також відвідав Дервію та Листру. Там був послідовник на ім'я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком.

2 Про Тимофія добре говорили браття в Листрі та Іконії.

3 Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено про юдеїв у тих краях, оскільки вони знали, що Тимофіїв батько - грек.

4 Проходячи через міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі.

5 Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.

6 Павло та його супутники пройшли землю Фриіійську та Ґалатську. Та Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Азії.

7 Дійшовши до кордону Мизії, намірилися вони йти до Вефанії, та Дух Ісусів не пустив їх.

8 То, проминувши Мизію, прибули вони до Троади.

9 Вночі Павлові була з'ява. Чоловік із Македонії постав перед ним і благав: «Перейди до Македонії й допоможи нам».

10 Після цієї з'яви, ми одразу ж зібралися до Македонії. Ми вирішили, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.

11 Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя.

12 Звідти ми пішли до Филип, головного міста тієї частини Македонії, римської колонії. Ми провели кілька днів у тому місті.

13 В суботу ми вирушили за міську браму, до річки. Ми сподівались, що там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, що зібралися там.

14 Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, торгувала кармазинами в місті Тіатирі. Лідія поклонялася Богу. Вона слухала нас. І Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло.

15 Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я істинно вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». І вона вмовила нас піти до неї.

16 Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчинка-рабиня. Вона була одержима духом-оракулом. Передбачаючи майбутнє, вона приносила величезний прибуток своїм господарям.

17 Вона все йшла за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!»

18 Так тривало багато днів. А Павла це почало турбувати. Він повернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа - вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчинки.

19 Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу. А там передали владі.

20 Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди - юдеї, і вони каламутять усе місто!

21 Вони проголошують звичаї, що їх прийняти або дотримуватися для нас, римлян, є протизаконним».

22 Натовп приєднався до їхніх звинувачив. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити.

23 Тяжко побитих, їх кинули до в'язниці й наказали наглядачеві пильно стерегти їх.

24 Діставши такий наказ, він посадив їх у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.

25 Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в'язні слухали їх.

26 Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в'язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в'язнів попадали.

27 Наглядач прокинувся й, побачивши відчинені двері в'язниці, вихопив меча. Він хотів накласти на себе руки, гадаючи, що в'язні втекли.

28 Та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».

29 Наглядач наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою.

30 А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?»

31 Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний. Ти й твої домашні».

32 І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі.

33 І тієї нічної години наглядач узяв їх, обмив їхні рани. Тут же його самого і його родину охрестили.

34 Він привів Павла й Силу до своєї оселі й нагодував. І він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.

35 Коли настав ранок, володарі міста послали варту, сказавши: «Звільніть тих людей».

36 Наглядач передав ці слова Павлові: «Володарі міста сказали звільнити вас. Отже, виходьте зараз і йдіть з миром».

37 Але Павло відповів варті: «Вони прилюдно били нас без суду, хоч ми римські громадяни. Потім кинули нас до в'язниці. А тепер вони хочуть випустити нас таємно? Та не буде цього! Вони повинні самі прийти й вивести нас із в'язниці».

38 Варта передала ці слова володарям міста. Почувши, що Павло і Сила - римляни, ті перелякалися.

39 То вони прийшли й вибачилися перед Павлом і Силою. А потім вивели їх із в'язниці й попросили залишити їхнє місто.

40 Вийшовши з в'язниці, Павло й Сила попрямували до дому Лідії. Побачивши там братів, Павло і Сила підбадьорили їх, а потім пішли звідти.