1 В Антиохії в церкві були деякі пророки й учителі: Варнава, Симеон, якого ще називали Ниіером, Луцій з Киринеї, Манаєн, який зростав разом з Іродом-тетрархом, та Савл.

2 Якось вони служили Господу й постилися, аж Дух Святий промовив: «Виділіть Мені Варнаву і Савла для справи, на яку Я їх покликав».

3 Тож коли апостоли й учителі попостилися й помолилися, вони поклали руки на Варнаву й Савла і вирядили їх у путь.

4 Послані Духом Святим, вони вирушили до Селевкії, звідки відпливли на Кіпр.

5 Опинившись у Саламині, вони проповідували Слово Боже в юдейських синаіоіах. Їм допомагав Іоан.

6 Вони перетнули весь острів аж до Пафоса. А там здибали ворожбита і лжепророка, юдея на ймення Вар-Ісус.

7 Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловікові розумному. Той послав по Варнаву й Савла, бо хотів почути Слово Боже.

8 Але проти них виступив Елімас-ворожбит (так перекладається його ім'я). Він намагався відвернути проконсула від віри.

9 Тоді Савл, якого також звали Павлом, сповнений Духа Святого, поглянув пильно на Елімаса й сказав:

10 «Ти повен усіляких підступів і лихого лукавства! Ти син диявола! Ти ворог усього доброго! Чи припиниш ти коли-небудь викривляти прямі Господні путі?

11 Тож слухай! Рука Господня на тобі. Ти осліпнеш і певний час не бачитимеш сонця». Тієї ж миті глибока темрява накрила Елімасові очі. Він почав крутитися на місці, намагаючись знайти когось, хто повів би його за руку.

12 Побачивши, що сталося, проконсул повірив і здивувався науці Господній.

13 Павло з супутниками відпливли з Пафоса й прибули до Періи Памфилійської. Іоан залишив їх і повернувся до Єрусалима.

14 А вони вирушили далі - з Періи до Антиохії Писидійської. У суботу Павло й Варнава прийшли до синаіоіи й сіли там.

15 Після читання Закону й книг пророків старші синаіоіи послали до них з такими словами: «Браття, якщо маєте ви слова підтримки до людей, то кажіть, будь ласка».

16 То Павло встав, змахнув рукою і промовив: «Люде ізраїльський і ви, погани, що поклоняються Богу, слухайте.

17 Бог народу ізраїльського обрав наших предків і звеличив їх під час перебування в землях Єгипетських. І Своєю всемогутньою рукою Він вивів їх із тієї країни.

18 І протягом добрих сорока років Він терпів наш народ у пустелі.

19 Він знищив сім народів у землі Ханаанській. А землі їхні віддав у володіння ізраїльському народові на чотириста п'ятдесят років.

20 А після цього Бог дав нашому народові суддів аж до часів пророка Самуїла.

21 Після цього народ попросив дати царя. Бог дав йому Саула, сина Киша з роду Веніаминового. Він правив близько сорока років.

22 Після його зміщення Бог підніс Давида, щоб той був їхнім царем. Бог так говорив про нього: «Я знайшов Давида, сина Єсеєвого. Він такий чоловік, який Мені подобається. Він робитиме все, що Я хочу від нього».

23 З його, Давидового, роду Бог, як і обіцяв, привів до Ізраїлю Спасителя Ісуса.

24 А ще перед Його приходом Іоан проголосив для всіх людей ізраїльських хрещення покаяння.

25 Завершивши свою справу, Іоан сказав: «Ким ви мене вважаєте? Я - не Він. Але є Той, що прийде за мною, то я не гідний навіть розв'язати Його сандалій».

26 Браття, сини Авраамового роду, і ви, погани, що поклоняються Богу, це ж до нас звернене те послання про спасіння.

27 Мешканці Єрусалима та їхні правителі не впізнали Його. Вони Його засудили. І тим самим справдилися слова пророків, що їх читають щосуботи.

28 І хоч вони не могли знайти ніяких підстав для винесення смертного вироку, вони попросили Пилата вбити Ісуса.

29 Виконавши все, що було про Нього сказане в Святому Письмі, вони зняли Його з хреста й поклали в могилу.

30 Але Бог воскресив Його з мертвих.

31 І протягом багатьох днів являвся Він тим, хто супроводжував Його в мандрах з Ґалилеї до Єрусалима. І сьогодні вони - Його свідки людям.

32 І ми оповідаємо вам Благовість: те, що Бог обіцяв нашим предкам, Він здійснив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса з мертвих,

33 як було написано в другому Псалмі: «Ти Мій Син; Я сьогодні Тебе породив».

34 І як оживив Бог Його з мертвих, щоб Він ніколи не повернувся у тлін, то сказав так: «Я дам вам святе й вірне благословіння, що Давидові обіцяв».

35 Також і в іншому місці Він сказав: «Ти не даси Своєму Святому зазнати тління».

36 Адже Давид служив волі Божій свого часу, а потім він помер, і був похований зі своїми предками, й зазнав тління.

37 А той, кого Бог воскресив із мертвих, тління не зазнав.

38 Тож, браття, ви мусите знати, що через Нього дано вам прощення гріхів.

39 І через Нього кожен, хто вірить, буде виправданий від усього, від чого не міг виправдатися через Закон Мойсея.

40 Отже, пильнуйте, щоб із вами не сталося того, про що писали пророки:

41 «Дивіться, ви, пихаті, дивуйтеся і гиньте, бо в ваші дні таке Я роблю, у що ви ніколи не повірите, навіть якби вам хтось розповів».

42 Коли Павло й Варнава йшли з синаіоіи, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це.

43 А коли з синаіоіи всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. А ті все розмовляли з ними й переконували їх залишатися з вірою в Божу милість.

44 Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа.

45 Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися ревнощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його.

46 А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, ви вирішили, що не гідні вічного життя. То ми й звертаємося до поган.

47 Так наказував нам Господь: «Я зробив Тебе світлом для поган, щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі».

48 Почувши це, погани зраділи. Вони славили послання Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили.

49 Слово Господнє розходилося по всіх навколишніх землях.

50 Юдеї підбурили впливових побожних жінок і найважніших людей міста, а ті почали переслідування проти Павла та Варнави. І вони вигнали їх з цих земель.

51 Павло та Варнава обтрусили порох зі своїх ніг проти цих людей і вирушили в Іконію.

52 А учні сповнилися втіхи й Духа Святого.