1 Юнак Савл погодився, що вбивство Степана було справедливим. Того дня почалися великі переслідування Єрусалимської церкви. Всіх віруючих, крім апостолів, було розігнано по всій Юдеї і Самарії.

2 Кілька побожних чоловіків поховали Степана й гірко тужили за ним.

3 Савл почав знищувати церкву. Він ходив від дому до дому, витягав чоловіків і жінок і кидав їх до в'язниці.

4 А ті віруючі, яких вигнали з Єрусалима, пішли по всіх усюдах, розповідаючи людям Благовість.

5 Пилип подався до міста Самарії і проповідував самаритянам про Христа.

6 Коли юрби людей уважно слухали його й бачили ті чудесні знамення, що він чинив, вони глибоко переймалися тим, про що він говорив.

7 Нечисті духи з гучним криком виходили з людей, що були ними одержимі. Багатьох немічних і кульгавих зцілив Пилип.

8 Велика радість охопила все місто.

9 Був там собі чоловік на ймення Симон. До приходу Пилипа він займався ворожбитством і вражав самаритян своїми чудесами. Він домагався, щоб його вважали великим.

10 Всі люди - від найменшого до найбільшого - прислухалися до нього й казали: «Цей чоловік - то Сила Божа, що її називають Великою Силою».

11 До нього прислухалися, оскільки впродовж довгого часу він вражав усіх своїм ворожбитством.

12 Та коли Пилип проголосив їм Благовість про Царство Боже й ім'я Ісуса Христа, вони повірили Пилипові й прийняли хрещення - як чоловіки, так і жінки.

13 І сам Симон повірив. І коли він охрестився, то лишився при Пилипові. І тепер уже Симона вражали великі знамення й чудеса, які відбувалися в нього на очах.

14 Коли апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла послання Боже, вони послали туди Петра та Іоана.

15 Прибувши, Петро й Іоан молилися за самарійських віруючих, щоб вони отримали Дух Святий.

16 Адже поки що він ні на кого з них не пролився. Вони ще тільки-но охрестилися ім'ям Господа Ісуса.

17 Тож Петро й Іоан поклали руки на них, і вони отримали Дух Святий.

18 Коли Симон побачив, що Дух Святий пролився на людей від покладання рук апостолів, він почав пропонувати апостолам гроші.

19 Він просив: «Дайте мені цю силу, щоб кожен, на кого я покладу руки, міг сповнитися Духа Святого».

20 Петро сказав йому: «А бодай би пропали ті гроші разом з тобою, бо ти думав за гроші придбати Дар Божий.

21 У цій справі немає твоєї частки, бо серце твоє перед Богом не праведне.

22 То покайся в цьому своєму гріху й молися Господу. Можливо, Він простить тобі цю лиху думку, що спала тобі на розум.

23 Бо я бачу, що ти повен гіркоти. Ти перебуваєш у полоні гріха».

24 І Симон відповів: «Помолися й ти Господу за мене, щоб не впали на мене ті кари, про які ти сказав».

25 Апостоли Петро й Іоан розповіли самаритянам про Ісусові діяння, свідками яких вони стали. Вони донесли до людей Слово Господа. І потім повернулися до Єрусалима. По дорозі вони проповідували Благовість в багатьох самаритянських селах.

26 Явився до Пилипа ангел Господній і сказав: «Збирайся й рушай на південь, на дорогу, що веде з Єрусалима до Ґази» (та дорога пролягала через пустелю).

27 Пилип зібрався й вирушив. Там був один ефіопець, євнух. Він був вельможею Кандакії, цариці ефіопської. Він наглядав за всією її скарбницею. Ефіопець ходив поклонитися до Єрусалима.

28 Тепер, повертаючись додому, він сидів у своїй колісниці й читав книгу пророка Ісаї.

29 Дух Святий сказав Пилипові: «Йди до тієї колісниці й лишайся біля неї».

30 Наблизившись до колісниці, Пилип почув, що вельможа читає пророка Ісаю. Пилип запитав його: «Чи розумієш ти те, що читаєш?»

31 Той відповів: «Як можу я розуміти, якщо ніхто не пояснює мені цього?» І він запросив Пилипа піднятися й сісти поруч із ним.

32 Вельможа саме читав таке місце: «Його вели, як вівцю на заклання. І як ягня, що німує перед стригалем, Так і Він не розтулив своїх уст.

33 Принижений, Він був позбавлений справедливості. Хто розповість колись про Його нащадків? Адже життя Його вирвано з землі».

34 Вельможа спитав Пилипа: «Скажи мені, будь ласка, про кого говорить пророк? Це він про себе, чи про когось іншого?»

35 І Пилип заговорив. Він почав з цих слів розповів євнуху Благовість про Ісуса.

36 Дорога вела їх униз і привела до води. Вельможа сказав: «Поглянь! Тут є вода! Чом би мені не похреститися?»

37 Вельможа наказав візникові зупинитися. Вони вдвох - Пилип і вельможа - спустилися до води, й Пилип охрестив його.

38 А коли виходили з води, Дух Господа забрав Пилипа, і вельможа більше його не бачив. Він рушив далі, сповнений радості.

39 А Пилип опинився в місті Азоті. Він пішов по всіх містах, проповідуючи Благовість, аж доки не прибув до Кесарії.