1 Коли настала П'ятдесятниця, всі вони були разом у одному місці.

2 Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли.

3 Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них.

4 І всі вони сповнилися Духом Святим. Вони почали говорити іншими мовами - Святий Дух дав їм таку здатність.

5 Побожні юдеї чоловіки з усіх країн світу жили в Єрусалимі.

6 Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп. І всі люди були збентежені, бо кожен із них почув, що звучить його рідна мова.

7 Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, що розмовляють, не іалилеяни?

8 Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову?

9 Серед нас же тут і парфяни, й мидяни, й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії,

10 Фриіії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима - як юдеї, так і новонавернені

11 - критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»

12 Усі присутні були здивовані й збентежені, все перепитували одне одного: Що б це могло означати?

13 А інші навпаки - здіймали їх на глум: «Вони випили надто багато солодкого вина».

14 Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, підвищив голос і звернувся до людей: «Люди юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова!

15 Ці люди не п'яні, як ви тут запідозрили, ще тільки дев'ята ранку.

16 А сталося якраз те, про що пророк Йоіл говорив:

17 «В останні дні, - говорить Бог, - Я проллю Мій Дух на всіх людей, і ваші сини і дочки будуть пророкувати, а вашим юнакам видіння будуть, старим же вашим снитимуться сни.

18 Так, у ті дні Я проллю Дух Мій на слуг Моїх - чоловіків і жінок, і ті почнуть пророкувати.

19 Знамення покажу Я в Небесах, і знаки різні на землі: кров і вогонь, і клуби диму.

20 Сонце стане темним, а місяць - кривавим у переддень великого і славного приходу Господа.

21 Та кожен, хто вірить у Господа, буде помилуваний».

22 Ізраільтяни, послухайте мої слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, Якого Бог підтвердив вам чудесами і знаменнями. Усе це Бог чинив серед вас Його руками. Ви й самі це знаєте.

23 Цей Чоловік був виданий вам з певною метою і передбаченням Божим. І ви, руками лихих людей, вбили Його, розіп'явши.

24 Бог звільнив Його від смертельних страждань і воскресив із мертвих. Бо смерть не могла втримати Його.

25 Адже ще Давид говорив про Нього: «Я завжди бачив Господа перед собою. Він незмінно праворуч від мене, щоб я був непохитним.

26 І через це радіє моє серце і вуста мої радіють, і тіло моє буде жити з надією,

27 тому, що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих, Ти не даси Своєму Святому зазнати тління.

28 Ти відкрив мені дороги життя. Ти наповниш мене радістю перед Лицем Своїм».

29 «Брати мої», - вів далі Петро, - я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні.

30 Але він був пророком і знав, що Бог клятвенно пообіцяв йому посадити на його трон одного з Давидових нащадків.

31 Він дивився в майбутнє. І він мав на увазі Ісусове воскресіння, коли говорив:«Душа Його не залишиться в країні мертвих, і тіло Його не зазнає тління».

32 Бог воскресив Ісуса. І всі ми були свідками цього.

33 Ісус був вознесений як правиця Богова. І Він одержав обіцяний Дух Святий від Отця. І Він пролив Цей Дух, що ви зараз бачите і чуєте.

34 Адже Давид не вознісся на Небеса, і сам він говорив: «Господь мовив до Господа мого: «Сядь по праву руку від Мене,

35 доки не покладу Я ворогів Твоїх Тобі підніжком».

36 Ось чому хай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Цього Ісуса, якого ви розіп'яли, водночас і Господом, і Христом!»

37 Почувши це, люди були глибоко розчулені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»

38 Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді кожному з вас належить бути хрещеним ім'ям Ісуса Христа - на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа.

39 Бо ця обітниця - для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».

40 І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!»

41 Хто сприйняв Петрове послання, той хрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до них того дня.

42 Вони присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони ділили хліб між собою і молилися разом.

43 Почуття страху Божого перебувало на кожному з них, і багато чудес і знамень зробили апостоли.

44 Всі віруючі були разом і ділилися всім, що мали.

45 Вони продавали своє майно і власність і розподіляли їх між усіма за потребою кожного.

46 Щодня вони всім товариством зустрічалися в храмі. І вдома вони розламували хліб і їли разом. І були вони щасливі й щирі серцями.

47 Віруючи славили Бога і втішалися з доброго ставлення всіх людей. І щодня Господь додавав до їхньої спільноти тих, що спаслися.