1 Рано-вранці у перший день тижня, ще затемно Марія Маідалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто.

2 Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Взяли Господа з гробниці й нам невідомо, куди поклали».

3 Петро з тим учнем одразу ж пішли туди.

4 Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший.

5 Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.

6 У цей час наспів і Симон-Петро, що біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці,

7 а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці.

8 Тоді й другий учень зайшов усередину - той, що прийшов перший, - і, побачивши що сталося, повірив.

9 Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Письмі, що Він має воскреснути з мертвих.

10 Після цього учні повернулися додому.

11 Марія стояла біля гробниці й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину.

12 Там вона побачила двох ангелів, що сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати.

13 Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його».

14 Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, що стояв поруч, та не впізнала Його.

15 Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Ўановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».

16 Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамейською мовою: «Раввуні!». Це означає: «Вчителю!»

17 Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх і скажи їм: «Піднімаюся Я до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого».

18 Марія Маідалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.

19 Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Увійшов Ісус, став перед ними та й каже: «Мир вам!»

20 Сказавши це, Він показав їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа.

21 Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас».

22 Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий.

23 Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».

24 Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Дідимом, не було разом з усіма, коли приходив Ісус.

25 Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, доки не вкладу своїх пальців туди, й доки не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»

26 Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!»

27 Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір».

28 І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!»

29 Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили, та повірили».

30 Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі.

31 Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христом, Сином Божим, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім'я.