1 За шість днів до Пасхи Ісус подався до Вефанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.

2 Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.

3 Марія взяла глечик, де було з півлітра дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.

4 Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, що мав Його зрадити, сказав:

5 «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет і не роздати гроші бідним?»

6 Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.

7 «Залиш її! - сказав Ісус. - Нехай вона робить свою справу в ім'я дня Мого поховання.

8 Бідні завжди будуть з вами, та не завжди з вами буду Я».

9 Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Вефанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.

10 Тоді первосвященики змовилися вбити й Лазаря.

11 Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.

12 Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалима на свято. Почувши, що Ісус має там бути,

13 люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи: «Осанна! Благословенний Той, Хто приходить в ім'я Господа! Благословенний будь, Царю Ізраїльський!»

14 Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Письмі:

15 «Не бійся, місто Сіонське! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».

16 Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та коли Ісус прославився, то згадали, що було про Нього так написано у Святому Письмі, і що так люди і зробили Йому.

17 Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.

18 Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.

19 Тоді фарисеї почали говорити поміж себе: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»

20 Серед тих, що прийшли поклонитися на Пасху, були греки.

21 Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.

22 Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.

23 Тоді Ісус відповів Їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.

24 Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ірунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ірунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.

25 Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж ненавидить своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.

26 Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій.

27 Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: «Отче, врятуй Мене від цього часу страждань»? Ні, тому, що заради цих страждань Я й прийшов.

28 Отче, нехай славиться ім'я Твоє». І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім'я Своє і ще прославлю».

29 Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То ангел говорив з Ним».

30 І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.

31 Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.

32 І коли Я вознесуся над землею, то приверну всіх людей до Себе».

33 Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.

34 І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»

35 І мовив Ісус: «Світло ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.

36 Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.

37 Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.

38 Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю: «Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»

39 Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:

40 «Бог зробив людей сліпими, а серця іхні кам'яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб звернулися до Мене щоб Я зцілив їх».

41 Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього.

42 Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синаіоіи.

43 Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.

44 І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.

45 А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.

46 Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.

47 Якщо хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.

48 Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.

49 Бо говорю Я не від Себе. Отець, що послав Мене, дав Мені наказ, як і чого Я маю навчати.

50 І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».