- Вiд Iоана 11
-
1 У місті Вефанії, де жили Марія та її сестра Марта, був один чоловік, що захворів. Звали його Лазар.
2 Марія була тією самою жінкою, що змастила була мирром Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом.
3 Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє».
4 Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї».
5 Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря.
6 Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка,
7 а потім сказав Своїм учням: «Ходімо в Юдею знову».
8 Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»
9 На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього.
10 Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».
11 Сказавши так, Ісус додав: «Наш приятель Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його.»
12 Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає».
13 Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони гадали, що Він каже про звичайний сон.
14 Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер.
15 Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього.»
16 Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».
17 Прийшовши до Вефанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежить у могилі.
18 Вефанія розташована кілометрів за три від Єрусалима,
19 й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.
20 Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома.
21 І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то не помер би мій брат.
22 Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі».
23 І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне».
24 Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня.»
25 «Я є воскресіння і життя! - сказав Ісус. - Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити.
26 І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?»
27 «Так, Господи! - сказала вона. - Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, що мав прийти у світ».
28 Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе».
29 Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
30 На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його.
31 Юдеї, що були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
32 Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то не помер би мій брат».
33 Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, що прийшли разом з нею.
34 Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, - відповідають Йому, - йди подивись»
35 Ісус заплакав.
36 Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!»
37 Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, що зробив сліпого зрячим, міг би й Лазаря захистити від смерті».
38 І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем.
39 Ісус сказав: «Заберіть цей камень». Марта, сестра померлого, Йому у відповідь: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер».
40 Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»
41 Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене.
42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, що стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене».
43 Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!»
44 І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
45 І багато юдеїв, що прийшли до Марії і побачили, що Ісус здійснив, повірили в Нього.
46 Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус.
47 Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес!
48 Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш храм і знищать народ».
49 Але один із них, на ім'я Каяфа, що у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте.
50 І не розумієте, що для вас буде краще, якщо один чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено».
51 І сказав це він не від себе. Оскільки він був первосвящеником того року, він передрікав, що Ісус помре за людей,
52 і не лише заради юдейського народу, а щоб об'єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.
53 І з того самого дня вони стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса.
54 Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого ввіддалік, біля пустелі. Там і залишався Він зі Своїми учнями.
55 Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалима, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою.
56 Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в храмі: «Як ви гадаєте, чи прийде Він на свято?»
57 Первосвященики і фарисеї віддали наказ: якщо хтось довідається, де перебуває Ісус, то повинен негайно повідомити про це, щоб Його могли схопити.
http://bible-desktop.com/Біблія/Вiд_Iоана/11/UK_WBTC
