1 Тут вони всі підвелися й відвели Ісуса до Пилата.

2 І почали вони Його звинувачувати. Вони казали: «Ми виявили, що цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він проти сплат податків цезареві і стверджує, що Він - Христос, цар».

3 То Пилат запитав Ісуса: «Ти цар юдеїв?» Ісус відповів: «Ти сам сказав».

4 Тоді Пилат звернувся до первосвящеників і натовпу: «Я не бачу вини за цим Чоловіком».

5 Та первосвященики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї. Він почав у Ґалилеї і прийшов аж сюди».

6 Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік іалилеянин.

7 Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.

8 Коли Ірод побачив Ісуса, він був дуже задоволений, бо ж багато років прагнув побачити Його. Він багато чув про Ісуса і сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Ісусом.

9 Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.

10 При цьому були присутні первосвященики й книжники, які весь час запально звинувачували Його.

11 Ірод одягнув Його у пишні шати й відіслав знову до Пилата.

12 У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше ворогували.

13 Пилат скликав первосвящеників, юдейських вождів, простий народ

14 і звернувся до них: «Ви привели до мене цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього.

15 Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Його знову до нас. Як бачите, Ісус не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті.

16 Отже, я Його поб'ю батогами, а потім відпущу».

17 Але всі присутні разом закричали: «Не треба Цього! Відпусти нам Варавву!»

18 (Варавву було кинуто до в'язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство.)

19 Пилат знову звернувся до них, бо він хотів відпустити Ісуса.

20 Та вони й далі вигукували: «Розіп'ясти Його, розіп'ясти Його!»

21 І втретє Пилат звернувся до народу: «Та ж який злочин учинив цей Чоловік? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».

22 Але народ і далі голосно вимагав стратити Ісуса на хресті. І цей крик досяг такої сили,

23 що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу.

24 Він наказав відпустити чоловіка, якого було кинуто до в'язниці за участь у заколоті і вбивство. Натовп просив саме за нього. А Ісуса Пилат віддав на їхню волю.

25 Ісуса повели на страту. По дорозі вони схопили такого собі Симона з міста Киринея, який повертався з поля. Воїни поклали на нього хрест і звеліли нести його за Ісусом.

26 Величезний натовп сунув за Ним. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ісусом.

27 Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми.

28 Бо настануть дні, коли люди казатимуть: «Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували».

29 Люди проситимуть гори: «Впадіть на нас!» Люди проситимуть могили: «Поховайте нас!»

30 Бо якщо люди чинять таке зеленому дереву, то що ж буде дереву сухому?»

31 Разом з Ісусом вели на страту двох злочинців.

32 Коли вони зійшли на так зване Череповище, воїни розіп'яли Ісуса, а поруч із Ним - тих двох злочинців. Один був розіп'ятий по ліву руку від Нього, а другий - по праву.

33 Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять». А варта тим часом розіграла в кості Його вбрання.

34 Люди стояли навколо й дивилися. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса: «Він рятував інших; хай тепер Себе врятує, якщо Він справді Христос, обраний Богом!»

35 Воїни також підійшли й збиткувалися з Нього. Вони запропонували Йому виноградного оцту

36 і також примовляли: «Якщо Ти цар Юдейський, то врятуй Себе!»

37 Над Ним була табличка з написом: «ЦЕ ЮДЕЙС№КИЙ ЦАР».

38 І один із злочинців, розіп'ятих разом з Ісусом, почав богохулити: «Хіба ти не Христос? Врятуй Себе й нас!»

39 Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок.

40 Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками. А цей Чоловік не зробив нічого лихого».

41 І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».

42 Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».

43 Це було близько полудня. Темрява вкрила всю землю аж до третьої години.

44 Сонце не світило. І завіса в храмі розірвалася навпіл.

45 Ісус голосно скрикнув: «Отче, передаю Дух Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.

46 Побачивши, що сталося, центуріон почав славити Бога. Він сказав: «Це був, безперечно, праведний Чоловік».

47 Люди, які зібралися подивитися на видовище, пішли додому, б'ючи себе в груди, коли побачили все те, що сталося.

48 Та всі ті, хто знав Його, стояли й дивилися звіддалік на ці події. Стояли там і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.

49 Був тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Йосип, член ради юдейської. Він був доброю і праведною людиною.

50 Він не погоджувався з рішенням і діями ради. Родом він був з юдейського міста Ариматеї. Йосип чекав приходу Царства Божого.

51 Цей чоловік пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Ісусове.

52 Він зняв Його з хреста й загорнув у лляне полотно. А потім поклав Ісусове тіло до могили, вирубаної в скелі, в якій ніхто ще не лежав.

53 Була п'ятниця, день приготувань, наближалася субота.

54 Жінки, що йшли за Ісусом з Ґалилеї, простежили за Йосипом. Вони бачили могилу, бачили, як Йосип поклав туди тіло.

55 Вони повернулися додому й приготували мирро й мастила. В суботу жінки, згідно з заповіддю, відпочивали.