1 Одного дня Ісус навчав людей у храмі, проповідуючи їм Благовість. Тут до Нього підійшли первосвященики, книжники й старійшини.

2 Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти робиш це? Хто дав Тобі цю владу?»

3 У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені:

4 Іоанове хрещення було від Неба чи від людей?»

5 Вони почали радитися поміж себе, що відповісти: «Якщо ми скажемо: «Від Неба», Він запитає: «Чому ж ви тоді не повірили йому?»

6 А якщо ми скажемо: «Від людей», то весь цей люд закидає нас камінням. Адже вони всі переконані, що Іоан був пророком».

7 Отже, вони відповіли, що не знають, звідки було Іоанове хрещення.

8 Тоді Ісус сказав їм: «Отак само й Я вам не скажу, якою владою Я роблю все це».

9 І Ісус почав розповідати людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Він здав його в оренду виноградарям, а сам надовго вирушив у мандри.

10 Коли настав час збирати врожай, він послав слугу до орендарів, щоб одержати свою частку врожаю з виноградника. Але ті побили слугу й вигнали його з порожніми руками.

11 Господар не заспокоювався й послав іншого слугу. Але орендарі й того побили. Вони безсоромно позбиткувалися з нього й прогнали його з порожніми руками.

12 Господар послав третього слугу. Та вони й цього покалічили й вигнали геть.

13 Тоді господар виноградника сказав собі: «Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть».

14 Але побачивши господаревого сина, орендарі почали міркувати поміж себе: «Це - спадкоємець. Давайте вб'ємо його, то й спадщина буде наша».

15 І вони викинули з виноградника й вбили його. То що тепер господареві виноградника діяти з ними?

16 Він піде і повбиває тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим». Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»

17 Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Письмі: «Камінь, відкинутий будівельниками, став наріжним каменем»?

18 Той, хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого впаде цей камінь, - той буде розчавлений».

19 Книжники й первосвященики шукали засобу, як би їм негайно схопили Ісуса. Але вони боялися людей. Адже й книжники, й первосвященики розуміли, що Він розповів цю притчу проти них.

20 То вони пильно стежили за Ісусом і розіслали вивідників, які удавали з себе праведників. Вони намагалися зловити Його на слові, щоб мати підстави віддати Його до рук та влади намісника.

21 Вони запитали Ісуса: «Вчителю, ми знаємо, що те, що Ти говориш і вчиш, - правильно. Ми знаємо, що Ти не зважаєш на особи. Ти правдиво наставляєш на путь Божий.

22 То скажи нам, чи то правильно для нас платити податі цезарю, чи ні?»

23 Їхня підступність Ісусові була відома, то Він сказав їм:

24 «Покажіть Мені динар. Чий образ та підпис він має?» Вони відповідають: «Цезарів».

25 Тоді Ісус і каже: «То віддайте цезареві - цезареве, а Богові - Богове».

26 І вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми. Вони були збентежені Його відповіддю й замовкли.

27 А то були прийшли до Нього саддукеї (це ті, що стверджують, буцімто воскресіння немає). Вони запитали Ісуса:

28 «Вчителю, Мойсей заповідав нам, що коли помирає чоловік, який був одружений, але не мав дітей, то брат його мусить взяти шлюб з його вдовою і народити з нею дітей, аби продовжити братів рід.

29 От було семеро братів. Перший з них одружився, але помер, не мавши дітей.

30 Тоді одружився з його вдовою другий брат. І теж помер.

31 Те ж саме трапилося з третім. А потім і з усіма сімома - вони померли, не залишивши дітей.

32 Згодом померла й жінка.

33 То після воскресіння чиєю дружиною вона буде - адже всі семеро були з нею одружені?»

34 Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.

35 Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, - вони не одружуватимуться.

36 І вони не зможуть більше вмерти, бо вони подібні до ангелів, і вони діти Божі, оскільки вони діти воскресіння.

37 Навіть Мойсей показав в історії про палаючий кущ, що мертві воскресають, коли назвав Господа «Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова».

38 Він не є Богом мертвих, Він - Бог живих. Бо всі живі в Ньому».

39 Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»

40 І вони більше не наважувалися запитувати Його про щось.

41 А Він запитав їх: «Як ви ставитеся до того, що дехто вважає Христа Давидовим сином?

42 Адже Давид сам сказав у книзі Псалмів: «Господь мовив до Господа мого: «Сядь по праву руку від Мене,

43 доки не зроблю Я ворогів Твоїх підставкою для ніг твоїх».

44 Тобто Давид називає Христа Господом. То як же Христос може бути Давидовим сином?»

45 Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням:

46 «Стережіться книжників. Вони люблять походжати в довгому вбранні. Вони люблять, щоб їх шанобливо вітали на базарах. Вони полюбляють найважніші місця в синаіоіах і найпочесніші місця на бенкетах.

47 Вони виживають вдів із їхніх осель, а самі творять довгі молитви про людське око. Їм буде кара найтяжча».