1 Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники.

2 А фарисеї та книжники почали нарікати: «Цей чоловік водиться з грішниками й їсть із ними!»

3 На те Ісус розповів їм таку притчу:

4 «Якщо хтось із вас має сотню овець, і одна з них відіб'ється від отари, чи не залишить він решту дев'яносто дев'ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її?

5 А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому.

6 І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: «Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!»

7 Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, що розкається, ніж із дев'яноста дев'яти праведників, яким немає потреби каятися.

8 Або уявімо жінку, що має десять срібних драхм. Якщо вона загубить одну з них, то чи не засвітить вогонь, і чи не местиме ретельно світлицю в пошуках монети, доки не знайде її?

9 А коли знайде, то покличе подруг і сусідок, і скаже їм: «Порадійте разом зі мною: адже я знайшла загублену драхму!»

10 Повірте, так само радіють і ангели Божі з кожного грішника, що розкаявся в гріхах своїх».

11 І сказав Ісус: «У одного чоловіка було двоє синів.

12 Молодший син якось попросив: «Батьку, віддай мені мою частку майна». І батько розділив своє добро між синами.

13 А незабаром молодший син спродав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтринькав усі гроші.

14 І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод. Син впав у нужду.

15 То він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней.

16 Свинар ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали.

17 Опам'ятавшись, він сказав собі: «Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гибну!

18 Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: «Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою;

19 я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів».

20 І прокинувшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував.

21 Син промовив до нього: «Батьку, я грішний перед Небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином».

22 Але батько наказав слугам: «Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги.

23 І приведіть угодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід - ми будемо святкувати!

24 Бо цей мій син був помер, а тепер повернувся до життя! Був загубився, а тепер знайшовся». І вони почали святкувати.

25 Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці.

26 Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає.

27 Слуга відповів: «Твій брат прийшов. Батько твій звелів зарізати вгодоване теля на радощах, що повернувся його син живий і здоровий».

28 Старший син розлютився й не хотів заходити до хати. Аж батько вийшов і намагався заспокоїти його.

29 Та він відповів батькові: «Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися!

30 А коли до тебе повернувся цей твій син, який розтринькав все твоє добро з повіями, ти наказав зарізати для нього вгодоване теля!»

31 Тоді батько сказав йому: «Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі.

32 Але ми мусили відсвяткувати цю щасливу подію. Адже брат твій був помер, а тепер повернувся до життя. Він був загубився, а тепер знайшовся».