1 Ісус зібрав дванадцятьох Своїх апостолів, дав їм силу та владу над усіма бісами та здатність зцілувати недуги

2 й послав їх, щоб проповідували вони про Царство Боже та зцілювали хворих.

3 І сказав їм: «Нічого не беріть із собою в дорогу - ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, ані запасного вбрання.

4 І як до чиєїсь оселі зайдете, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.

5 Там, де люди будуть негостинні до вас, то, йдучи звідти, обтрусіть порох із ніг своїх, як свідчення проти цих людей».

6 То апостоли вирушили й пішли по всіх поселеннях, проповідуючи Добру Звістку й зцілюючи людей по всіх усюдах.

7 Аж почув про все, що діється, тетрарх Ірод. Він був збентежений, бо дехто казав, що це Іоан повстав з мертвих.

8 Від інших було чути, що це явився Ілля. Ще інші твердили, що то воскрес один із пророків давніх часів.

9 Та Ірод сказав: «Я стяв голову Іоанові. То хто ж це такий, про кого я стільки всякого чую?» І він усе прагнув побачити Ісуса.

10 Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди.

11 Та люди довідалися про це й подалися за Ним слідом. Ісус завітав їх і розповідав їм про Царство Боже. А також Він зцілював тих, хто цього потребував.

12 Наближався вечір. Дванадцятеро апостолів підійшли до Нього й кажуть: «Відпусти людей, аби могли вони піти по довколишніх селах і хуторах поїсти й спочити, бо ми в досить віддаленому місці».

13 Та Ісус відповів їм: «Краще ви нагодуйте людей». Вони кажуть: «Ми маємо не більше п'яти хлібин та двох рибин, хіба ми підемо й придбаємо якоїсь їжі для цих людей!»

14 (З ними йшло близько п'яти тисяч чоловіків). Однак Ісус сказав Своїм учням: «Розсадіть людей групами приблизно по п'ятдесят чоловік».

15 Вони послухалися й усіх посадили на землю.

16 Взявши п'ять хлібин й дві рибини, Ісус звів очі до неба й віддав дяку за них. Потім Він розломив хліб і рибу й подав Своїм учням, аби роздали людям.

17 Люди їли, і всі наїлися. А потім ще й зібрали дванадцять кошиків, повних залишків.

18 Якось, коли Ісус молився на самоті, прийшли до Нього Його учні. Ісус запитав їх: «Що кажуть люди, хто Я?»

19 Вони відповіли: «Хто каже, що Ти - Іоан Хреститель, інші говорять - Ілля, а дехто вважає, що воскрес один із пророків минулого».

20 Ісус знову спитав: «За кого ви Мене вважаєте?» Петро відповів: «За Христа, Божого Помазаника «.

21 Попередивши учнів, щоб нікому про те не говорили,

22 Ісус сказав: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, первосвященики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».

23 І далі Він мовив до всіх Своїх учнів: «Хто бажає йти за Мною, мусить зректися себе і щоденно нести свій хрест і наслідувати Мене на своєму шляху.

24 Бо хто прагнетиме спасти своє життя, той втратить його. А хто втратить життя за Мене, той спасе його.

25 Адже яка користь людині, що здобуде весь світ, але знищить або занапастить себе?

26 А хто буде соромитися Мене й Слова Мого, того посоромиться й Син Людський, коли прийде в Своїй славі й славі Отця та святих ангелів.

27 Але правду кажу вам: серед тих, хто стоїть тут, є такі, що не встигнуть іще спізнати смерті, як побачать Царство Боже».

28 Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися.

29 І от коли Він молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим.

30 Раптом двоє чоловіків стали розмовляти з Ним - то були Мойсей та Ілля.

31 Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.

32 Петро і ті, що були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, що стояли поруч із Ним.

33 І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут. Дозволь ми поставимо тут три намети - один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». (Він сам не знав, що говорить).

34 Та поки він промовляв усе це, злинула хмара й накрила їх усіх своєю тінню. Вони злякалися, опинившись у хмарі.

35 А звідти пролунав Голос: «Це - Мій Син; Він - Мій Обранець. Слухайтесь Його».

36 А коли Голос замовк, Ісус лишився один. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.

37 Наступного дня, коли вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Ісуса.

38 І один з натовпу зненацька вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина!

39 Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух колотить його в пропасниці, аж піна на устах у дитини виступає, дух мучить і мучить її і майже ніколи не залишає.

40 Я вже й до учнів Твоїх звертався, та вони не змогли вигнати духа з сина мого».

41 Тоді Ісус промовив: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж Мені бути з тобою, і скільки Мені терпіти тебе? Приведи свого сина».

42 Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й заколотив у пропасниці. Та Ісус заборонив це нечистому духу, зцілив дитину й віддав батькові.

43 Усі присутні були враженні величчю Божою.

44 поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів:

45 «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: скоро Син Людський буде відданий в руки людям».

46 Однак учні Його цих слів не зрозуміли. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.

47 Між Ісусовими учнями зародилася незгода: кому з них випаде бути найбільшим?

48 Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе

49 і звернувся до учнів: «Хто приймає цю малу дитину в ім'я Моє, той приймає і Мене. А хто приймає Мене, той приймає і Того, Хто послав Мене. Отож і виходить, що справді великим є найменший серед вас».

50 А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого ім'ям Твоїм. Ми намагалися зупинити його, бо він не ходить за Тобою разом з нами».

51 Але Ісус відповів Іоанові: «Не треба його зупиняти, бо той, хто не проти вас - той за вас».

52 Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на Небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалима.

53 Перед Себе Ісус вислав посланців. Незабаром ті прибули до самарійського поселення, щоб приготувати прихід Ісуса.

54 Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалима.

55 Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь небесний, щоб знищив їх?»

56 Та Ісус озирнувся й присоромив їх.

57 І вони вирушили до іншого міста.

58 По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч би куди Ти йшов».

59 Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні мають гнізда, а Син Людський не має де прихилити голову».

60 Іншій людині Він звелів: «Іди за Мною». Але той попросив: «Господи, спершу дозволь мені піти поховати мого батька».

61 Однак Ісус відповів: «Хай мертві самі ховають своїх мертвих. А ти йди і неси звістку про Царство Боже».

62 Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи. Але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми».

63 Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад, не гідні Царства Божого».