1 Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним.

2 Разом з ними подорожувало й кілька жінок, яких Ісус був зцілив від хвороб, або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маідали, з якої Ісус вигнав сімох бісів;

3 Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.

4 Коли посходилися з кожного міста до Нього люди й зібрався великий натовп, Ісус розповів притчу:

5 «Вийшов селянин сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, частина його потрапила на битий шлях і була витоптана, ще й птахи небесні налетіли та й склювали посіяне.

6 Інша частина зерна впала на кам'янистий ірунт. І коли воно проросло, то одразу ж зав'яло через брак вологи.

7 Ще інша частина опинилася серед заростів терну. Терни розрослися разом з колоссям і заглушили його.

8 Але деяке зерно лягло в добрий ірунт і проросло, і вродило в сотні разів проти того, що було посіяно». Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

9 Учні запитали Ісуса, що означає ця притча.

10 То Він сказав: «Вам дано знати таємниці Царства Божого. А для інших вони розкриваються в притчах, щоб дивились вони, але не бачили, чули, але не розуміли.

11 Ось вам пояснення притчі: Зерно - то Слово Боже.

12 Зерно, що впало на битий шлях, - це ті, хто чує Слово, але з'являється диявол і забирає Слово з їхніх сердець, щоб не мали віри. І не буде вже їм спасіння.

13 Зерно, що впало на камінь, - це ті люди, які чують Слово, радо сприймають його, та не мають коріння. Вони вірять якийсь час, але настає час випробувань, і вони втрачають віру.

14 А щодо зерна, яке потрапило між терни, то це про тих, хто чує Слово, але йдучи своїм шляхом, вони задушені повсякденними клопотами, гонитьбою за багатством і радощами життя. Ці люди ніколи не приносять зрілих плодів.

15 А зерно, що лягло в добрий ірунт - люди з добрими й чесними серцями. Вони чують Слово й бережуть його. Тож наполегливістю своєю вони приносять добрі плоди.

16 Запаленний світильник ніхто не ставить під перевернуту посудину або під ліжко. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто входить, бачив світло.

17 Бо немає нічого прихованого, що не стане очевидним, і немає нічого таємного, що не відкриється і не вийде на чисту воду.

18 Будьте уважні, коли слухаєте. Бо хто має, тому додасться. А хто не має, той втратить і те, що, як йому здається, йому належить».

19 Прийшли до Ісуса Його мати й брати, але не могли наблизитися до Нього через те, що Його оточував натовп.

20 Ісусові сказали: «Твоя мати й брати стоять надворі; вони хочуть бачити Тебе».

21 Але Він відповів: «Моя мати й брати - це ті, хто слухає Слово Боже й виконує його».

22 Одного дня було так, що Ісус сів у човен разом зі Своїми учнями й мовив до них: «Перепливімо на інший бік озера». І вони вирушили.

23 Поки вони пливли, Ісус заснув. Ўтормовий вітер налетів на озеро. Човен почав наповнюватися водою.

24 Учні розбудили Ісуса зі словами: «Вчителю, Вчителю, ми потопаємо!» Ісус прокинувся й суворо наказав вітрові й хвилям угамуватися. Вони вщухли, й запав штиль.

25 А Ісус звернувся до Своїх учнів: «Де ваша віра?» Та вони були налякані й знічені, й перемовлялися: «Хто ж Він зрештою такий, що наказує вітрові й хвилям, і ті підкоряються Йому?»

26 І пристали вони до землі Ґерасинської, що на протилежному березі озера від Ґалилеї.

27 Коли Ісус ступив на берег, то один чоловік з того міста зустрів Його. Він був одержимий нечистими духами. Тривалий час він не носив одягу й не жив у будинку, а мешкав у могильних склепах.

28 Побачивши Ісуса, одержимий голосно закричав і упав долілиць перед Ним. А потім заволав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сине Всевишнього Бога? Благаю Тебе, не муч мене».

29 (Бо Ісус звелів нечистому вийти з того чоловіка. Адже нечистий часто вселявся в нього. Тоді доводилося в'язати того чоловіка ланцюгами та кайданами й тримати під вартою. Та щоразу він розривав ланцюги й розбивав кайдани і, гнаний бісом, тікав у безлюдні місця).

30 Тож Ісус запитав його: «Як тебе звуть?» І той відповів: «Леііон», бо багато бісів вселилося в того чоловіка.

31 Вони благали, щоб Ісус не звелів їм іти у безодню.

32 А неподалік на схилах пасся великий гурт свиней. То біси попросили Ісуса переселити їх у свиней. Й Ісус їм дозволив.

33 Отже, вони залишили чоловіка і вселилися в свиней. І все стадо кинулося з кручі в озеро й потонуло.

34 Коли свинопаси побачили, що сталося, вони побігли геть і розповіли про все по місту й околицях.

35 І люди повиходили, щоб побачити, що сталося. Вони підійшли до Ісуса й побачили того чоловіка, з якого вийшов біс, біля Ісусових ніг. Він був одягнений і при здоровому глузді. І люди злякалися.

36 Свідки розповіли їм, як одержимий бісом був зцілений.

37 То всі люди землі Ґерасинської попросили Ісуса залишити їх, бо великий страх охопив їх. Ісус увійшов у човен і повернувся до Ґалилеї.

38 А чоловік, з якого вийшли нечисті духи, благав Ісуса, щоб Той узяв його з собою. Та Ісус відіслав його зі словами:

39 «Повертайся додому й розкажи всім, що Бог зробив для тебе». І чоловік пішов, по цілому місту розповідаючи про те, що Ісус зробив для нього.

40 Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його, бо вони всі чекали Його.

41 Саме тоді підійшов до Ісуса чоловік на ймення Яїр, який очолював місцеву синаіоіу. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому,

42 оскільки там помирала його єдина дочка, якій було близько дванадцяти років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його.

43 У натовпі була жінка, що вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів, та ніхто з них не зміг допомогти їй.

44 Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася торочки Його плаща. Тієї ж миті кровотеча в неї припинилася.

45 Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господарю, люди напирають на Тебе і тиснуть».

46 Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене».

47 Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, вона затремтіла і впала перед Ним. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала.

48 Ісус сказав їй: «Дочко, це віра твоя зцілила тебе. Іди з миром».

49 Поки Він говорив, хтось вийшов із дому Яїра й сказали тому: «Твоя дочка померла. Не завдавай більше Вчителеві клопоту».

50 Та Ісус почув ці слова й мовив до старшого синаіоіи: «Не бійся. Лиш вір, і вона буде спасена».

51 Прийшовши до дому, Ісус не дозволив нікому заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини.

52 Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а тільки спить».

53 А вони насміхалися з Нього, знаючи, що вона таки померла.

54 Тоді Ісус узяв її за руку й покликав: «Дитино, вставай!»

55 Дух її повернувся в тіло, і вона вмить підвелася. Ісус наказав нагодувати її.

56 Батьки її були приголомшені. А Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.