1 Коли Ісус закінчив говорити, що хотів, щоб люди почули, Він пішов до Капернаума.

2 Там був центуріон, у якого так тяжко захворів слуга, що вже був при смерті. Центуріонові слуга був дуже дорогий.

3 Почувши про Ісуса, він послав до Нього кількох юдейських старійшин, аби ті попросили Ісуса прийти й урятувати життя слуги.

4 Прийшовши, старійшини почали благати Ісуса: «Він заслуговує, щоб Ти зробив це для нього,

5 бо він любить народ наш, він збудував для нас синаіоіу».

6 Ісус пішов з ними. Та коли Він уже підходив до дому центуріона, той послав своїх друзів назустріч, щоб передали Ісусові його слова: «Господи! Не завдавай Собі клопоту заради мене, бо не достойний я, аби Ти заходив до моєї оселі.

7 Через це я й не наважився сам прийти до Тебе. Скажи тільки слово, і мій слуга одужає.

8 Сам я маю і начальників, і підлеглих. Я кажу одному з них: «Іди!» - і він іде. Іншому кажу: «Підійди!» - і він підходить. Скажу слузі: «Зроби це!» - і він виконує».

9 Почувши ці слова, Ісус був дуже втішений. Він обвернувся до натовпу, що супроводжував Його, й сказав: «Кажу Я вам, такої віри Я не зустрічав навіть у людей Ізраїлю».

10 І коли ті, кого було послано, повернулися до оселі центуріона, то побачили, що слуга цілком одужав.

11 Невздовзі по тому Ісус прийшов до міста Наїна. З Ним мандрували Його учні й великий натовп.

12 Коли Він підійшов до міських воріт, звідти виносили мертвого. То був єдиний син у матері, ще й удови. Чимало мешканців міста йшло за нею.

13 І побачивши її, Господь наповнився співчуттям до неї і сказав: «Не плач».

14 Він підійшов і торкнувся труни. Люди, що несли її, зупинилися. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі: Встань!».

15 І мертвий підвівся й заговорив. Так Ісус повернув матері сина.

16 Усіх присутніх охопив страх, але вони славили Бога зі словами: «Великий пророк явився поміж нас». І ще: «Бог прийшов допомогти своєму народові!».

17 Ця звістка про Ісуса поширилася по всій Юдеї та навколишніх краях.

18 Учні Іоана прийшли до нього й розповіли йому про всі ці події.

19 Іоан покликав двох із них і послав до Господа запитати: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на іншого?»

20 І прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іоан Хреститель послав нас запитати Тебе: «Чи Ти Той, Хто мав прийти, чи мусимо чекати на когось іншого?»

21 У той час Ісус зцілював людей від хвороб і мук, виганяв із них нечистого, багатьом сліпим повертав зір.

22 То ж Він відповів Іоановим посланцям: «Ідіть і розкажіть Іоанові про все, що бачили і чули: сліпі стають зрячими, криві починають ходити, прокажені очищаються, до глухих повертається слух, мертві знову стають живими, а бідні люди чують Благовість.

23 І блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».

24 Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав розповідати людям про Іоана: «На що дивитися ходили ви в пустелю? На очерет, що вітер гойдає?

25 Ні! То на що ж ви ходили дивитися? На чоловіка в пишному вбранні? Та ті, хто носять пишні шати і живуть у розкоші, - вони в царських палатах.

26 Ну, то на що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу Я вам. І навіть значно більше, ніж на пророка!

27 Це ж той, про кого сказано в Святому Письмі: «Дивись, Я виряджаю посланця Свого поперед Тебе. Він приготує дорогу Тобі».

28 Кажу ж вам: серед усіх людей, народжених жінками, немає більшого за Іоана; і в той же час найменший у Царстві Божому - більший, ніж він».

29 І всі, хто чув це, навіть збирачі податків, визнали Божу праведність, бо хрестилися вони Іоановим хрещенням.

30 Але фарисеї та книжники, що відмовились бути хрещені Іоаном, зневажили Божу волю про себе.

31 І далі вів Ісус: «З чим порівняти це покоління людей? На кого вони подібні?

32 Вони нагадують дітей, що сидять на базарі й гукають один до одного: «Ми вам грали на сопілці, але ви не танцювали. Ми вам жалісно співали, та однак ви не ридали».

33 Бо коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв хліба й не пив вина, ви казали: «Він одержимий нечистим».

34 Прийшов Син Людський, Який і їсть, і п'є, а ви кажете: «Він ненажера і п'яниця, Він друг митників та грішників».

35 Мудрість виявляється у вчинках».

36 Один із фарисеїв запросив Ісуса пообідати з ним. Ісус прийшов до фарисеєвої оселі й зайняв місце за столом.

37 Була в тому місті одна жінка, відома як грішниця. Почувши, що Ісус обідає в домі фарисея, вона принесла алебастровий глечик з пахощами.

38 Жінка стала за Ісусом, припала до Його ніг; вона плакала, омивала Його ноги сльозами й витирала їх волоссям своїм. Жінка цілувала Його ноги й намащувала їх пахощами.

39 Усе те бачив фарисей, який запросив Ісуса на обід. Він подумав: «Якби це був пророк, Він би знав, що це за жінка торкається Його. Йому було б відомо, що це грішниця».

40 У відповідь на його думки Ісус сказав: «Симоне, мушу тобі дещо сказати». Симон промовив: «Говори, Вчителю».

41 І сказав Ісус: «Двоє чоловіків заборгували іендляреві. Один із них був винен п'ятсот динарів, а другий - п'ятдесят.

42 Оскільки сплатити вони не могли, іендляр шляхетно подарував їм їхні борги. Так хто з тих двох дужче любитиме його?»

43 Симон відповів: «Я гадаю, той, кому було подаровано більший борг». Ісус сказав йому: «Ти маєш рацію».

44 І, повернувшись до жінки, Ісус додав: «Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твого дому, та ти не запропонував Мені води, щоб омити стопи. А вона омила їх своїми сльозами й витерла своїм волоссям.

45 Ти не поцілував Мене, вітаючи, а вона не перестає цілувати Мої ноги, відколи Я ввійшов.

46 Ти не змастив голови Моєї оливою, а вона змащує ноги Мої парфумами.

47 Ось чому Я кажу тобі, що її численні гріхи - прощені. Це засвідчено її великою любов'ю. А той, кому прощено мало, і любить мало».

48 А жінці Ісус сказав: «Гріхи твої прощені».

49 Тут усі, хто обідав з ними разом, почали питати один одного: «Хто Він такий, що береться гріхи прощати?»

50 А Він додав, звертаючись до жінки: «Твоя віра спасла тебе. Іди з миром».