1 Якось у суботу Ісус проходив пшеничним полем. Учні Його зривали колоски, розлущуючи їх між пальцями, й їли зерно.

2 Дехто з фарисеїв запитав: «Чому ви робите те, що заборонено в суботу?»

3 У відповідь Ісус сказав: «Чи ви не читали, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли?

4 Чи не читали ви, як він зайшов до дому Божого, взяв жертовні хліби й їв, і дав тим, хто був з ним, хоч хліби за Законом, ніхто не міг їсти, крім священиків».

5 Й Ісус додав: «Син Людський - Господь і суботі».

6 Якось іншої суботи Ісус прийшов до синаіоіи й навчав там. Серед присутніх був чоловік із усохлою правицею.

7 Книжники й фарисеї стежили за Ісусом, чи не візьметься Він когось лікувати в суботу, тоді б вони мали привід звинуватити Його.

8 Ісусові були відомі їхні думки, але Він сказав сухорукому: «Підведися й стань перед усіма!» І чоловік підвівся й став там.

9 То Ісус сказав книжникам і фарисеям: «Я вас питаю: чи годиться робити в суботу добро, а чи зло? Врятувати життя, чи зруйнувати?»

10 Ісус обвів їх поглядом і сказав сухорукому: «Простягни руку!» Той виконав, що звелів Ісус, і його рука стала здоровою.

11 А фарисеї та книжники були розлючені й почали міркувати поміж себе, що б його таке заподіяти Ісусові.

12 Якось тими днями Ісус подався на гору помолитися. Цілу ніч Він провів у молитвах до Бога.

13 А коли настав день, Він покликав Своїх учнів і обрав з-поміж них дванадцятьох, яких назвав Своїми апостолами.

14 Це були Симон, якого також називали Петром, Петрів брат Андрій, Яків та Іоан, Пилип, Варфоломій,

15 Матвій, Хома, Яків (Алфеїв син), Симон, якого також називали Зилот,

16 Юда (син Якова), та Юда Іскаріот, який потім став зрадником.

17 Ісус разом із апостолами зійшов з гори й зупинився в долині, де стояв великий натовп Його учнів і дуже багато людей з усієї Юдеї, з Єрусалима, з узбережжя поблизу Тира й Сидона.

18 Вони зійшлися, щоб послухати Його, а також щоб зцілитися від хвороб. І ті, хто страждав від нечистих духів, були зцілені.

19 І всі в натовпі намагалися торкнутися Ісуса, бо з Нього йшла сила, яка зціляла всіх їх.

20 Поглянувши на своїх послідовників, Ісус сказав: «Благословенні ви, бідні, бо Царство Боже належить вам.

21 Благословенні ви, хто зараз голодні, бо будете насичені. Благословенні ви, хто зараз плаче - ви будете сміятися.

22 Благословенні ви, коли вас ненавидять вас, коли вилучають вас і ображають, і визнають ваше ім'я злим за вашу вірність Синові Людському.

23 Радійте того дня, веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на Небесах! Бо від предків цих людей так само діставалося й пророкам.

24 Та горе вам, багатим, бо свою втіху ви вже отримали.

25 Горе вам, ситим тепер, бо вам доведеться спізнати голод. Горе вам, хто тепер сміється - бідування і сльози чекають на вас.

26 Горе вам, про кого всі добре говорять, - так їхні предки вихваляли лжепророків.

27 До вас Я звертаюся, до тих, хто слухає Мене: любіть ворогів своїх. Даруйте добро тим, хто ненавидить вас.

28 Благословляйте тих, хто проклинає вас. Моліться за тих, хто кривду вам чинить.

29 Якщо хтось ударить вас по одній щоці, підставте йому й другу щоку. Якщо хтось знімає з вас плащ, хай візьме й сорочку.

30 Не відмовляйте тим, хто просить у вас. А якщо хтось візьме ваше щось, не вимагайте повернути.

31 Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами.

32 Якщо ви любите лиш тих, хто любить вас, що запишеться вам на карб? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх самих.

33 І якщо ви чините добро тільки тим, хто добрий до вас, що запишеться вам на карб? Навіть грішники так роблять.

34 І якщо ви даєте в борг тим, від кого сподіваєтесь одержати, що запишеться вам на карб? Навіть грішники дають у борг іншим грішникам, щоб їм згодом повернули те ж саме.

35 Ні, любіть своїх ворогів і робіть добро їм, і в борг давайте, не розраховуючи на повернення. Отоді ви матимете велику винагороду і будете дітьми Всевишнього. Він милостивий до невдячних і злих людей.

36 Будьте ж і ви милосердні, як Отець ваш милосердний.

37 Не судіть інших, то й вас не судитимуть. Не звинувачуйте, то й вас не звинуватять. Прощайте й даруйте іншим, то й вам проститься.

38 Давайте, то й вам воздасться. Мірою доброю накладайте, натоптаною, ще й з походом. Бо якою мірою ви міряєте для інших, тією ж мірою буде відміряно вам».

39 Ісус також розповів притчу: «Чи може сліпий бути поводирем для іншого сліпого? Чи не впадуть обидва в яму?

40 Учень не буває вищим за вчителя свого, але кожен, хто удосконалиться, буде як вчитель його.

41 Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці?

42 Як ви можете звертатися до брата з такими словами: «Брате, дай витягну порошинку з твого ока», якщо не бачите колоди у власному оці? Лицеміре, спочатку витягни колоду з власного ока і лиш тоді ти станеш достатньо зрячим, аби витягати порошинку з братового ока.

43 Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди.

44 Дерева розрізняють за плодами їхніми, бо не ростуть фііи на тернах, а виноград на глоді.

45 Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце.

46 Чому ви звертаєтеся до Мене: «Господи, Господи», але не робите того, про що Я кажу?

47 На кого схожа людина, що приходить до Мене, слухає слова Мої і дотримується їх?

48 Вона схожа на чоловіка, який, зводячи будинок, вирив глибоко і заклав міцний фундамент на камені. І коли настала повінь, і води ринули на цей будинок, вони не змогли зрушити його, бо збудовано його як слід.

49 А хто слухає Мене, але не живе згідно зі словом Моїм, схожий на чоловіка, що поставив будинок свій без фундаменту. Води хлинули на той будинок, і миттю він упав і був геть зруйнований».