The Bible online

1 На той час вийшов наказ Августа Цезаря: у всьому світі, що належав Риму, провести перепис населення.

2 То був найперший перепис. Він проводився, коли Кириній був губернатором Сирії.

3 Усі люди пійшли реєструватися. Кожен пішов до свого рідного міста.

4 Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.

5 Він узяв з собою Марію, з якою був заручений, і яка чекала дитину.

6 Так сталося, що поки вони були там, настав час Марії стати матір'ю,

7 і Вона народила свого першого Сина. Вона сповила Його у полотно й поклала в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

8 Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.

9 І явився їм ангел Господній, і сяйво слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.

10 Та ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям.

11 Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель - Христос Господь.

12 І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

13 Раптом до ангела приєдналася сила- силенна інших ангелів, які славили Бога зі словами:

14 «Слава Господу в високості, і хай мир панує на землі між людьми, що Богу милі».

15 Коли ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».

16 Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, що лежала в яслах.

17 Побачивши Дитя, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.

18 І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.

19 Марія ж, мов скарб, збирала все це й відкладала в своєму серці.

20 А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили - точнісінько так, як було їм сказано.

21 Коли сповнилося вісім днів і наспів час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім'я, яке дав Йому ангел ще до Його зачаття в материній утробі.

22 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалима, щоб явити Його перед Господом,

23 як то написано у Законі Господнім: «Кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»,

24 й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «Офірувати пару горлиць або двійко голуб'ят».

25 Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною і побожною. І Святий Дух лежав на ньому.

26 То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.

27 Осяяний Духом, прийшов Симеон у храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону,

28 Симеон узяв Дитину на руки, благословив Бога й мовив:

29 «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром,

30 як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє спасіння,

31 що Ти приготував перед усіма народами,

32 - це світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу Ізраїльскому».

33 Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.

34 Симеон благословив їх і сказав Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть,

35 і потаємні думки багатьох людей відкриються (і твою душу також пронизає меч смутку).»

36 Також була собі пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження,

37 а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.

38 Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони говорили з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалима.

39 Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.

40 А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

41 Щороку батьки Його вирушали до Єрусалима на свято Пасхи.

42 Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.

43 Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.

44 Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.

45 І, не знайшовши, повернулися до Єрусалима, сподіваючись знайти Його там.

46 І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.

47 І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

48 Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив із нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».

49 А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого?»

50 Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

51 Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці.

52 Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.