1 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами,

2 так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово,

3 я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,

4 аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, - то є істинна правда.

5 У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія. Дружину Захарієву звали Єлисаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

6 Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

7 Але вони не мали дітей, оскільки Єлисавета була неплідна, та й старі вже були вони.

8 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу,

9 випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до храму Господнього й покадити там.

10 Дуже багато людей зібралося біля стін храму молитися, коли Захарія почав кадити.

11 І от праворуч від кадильного вівтаря явився йому ангел Господній.

12 Побачивши його, Захарія стривожився, і страх його охопив.

13 Та ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлисавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

14 Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

15 Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших трунків. А від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

16 І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

17 Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі. Він знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

18 І запитав Захарія ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

19 У відповідь ангел сказав: «Мене звуть Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю благовість тобі.

20 Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться, - через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

21 Люди біля храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

22 А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в храмі йому була якась з'ява. Він пояснював щось жестами, але залишався німим.

23 Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

24 Через деякий час його дружина Єлисавета завагітніла й усамітнилася на п'ять місяців.

25 Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

26 Коли пішов шостий місяць Єлисаветиної вагітності, Бог послав ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета

27 - до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

28 Прийшовши до неї, ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

29 Але вона була знічена тими словами й гадала собі, що б те привітання могло означати.

30 І ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

31 Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

32 Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

33 Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця ніколи».

34 Марія запитала ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

35 Ангел відповів Їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, що народиться, буде назване Сином Божим.

36 І ще послухай: «твоя родичка Єлисавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

37 Немає нічого неможливого для Бога».

38 Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде Мені те, що ти сказав». І ангел полишив її.

39 Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста Юдейського.

40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлисавету.

41 І сталося так, що коли Єлисавета почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлисавета сповнилася благодаті.

42 Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, що Ти народиш.

43 Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

44 Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

45 Благословенна ж ти, що повірила, що збудеться сказане Господом».

46 І мовила Марія:

47 «Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

48 бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі роди зватимуть мене благословенною,

49 бо Всесильниой зробив для мене велике. Ім'я Його святе.

50 Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

51 Він явив могуття руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

52 Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

53 Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

54 Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

55 як обіцяв Він нашим предкам - Авраамові й його нащадкам назавжди».

56 Марія лишалася у Єлисавети протягом трьох місяців, а потім вернулася додому.

57 Для Єлисавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

58 Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

59 І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й зібралися назвати його Захарією, як і батька.

60 Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

61 Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

62 Знаками вони почали питати батька, яке ім'я хоче він дати синові.

63 Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звуть Іоан». Усі були здивовані.

64 Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв'язався, і він заговорив, славлячи Бога.

65 І на те страх охопив сусідів, і по всій горній країні Юдеї обговорювалися ці справи.

66 Кожен, хто чув про це, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

67 А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

68 «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

69 І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

70 як і обіцяв устами святих пророків, що жили в давнину.

71 Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

72 аби виявити милість нашим предкам і пам'ять про Свій святий заповіт,

73 про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

74 визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

75 а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

76 Ти, дитино, пророком Всевишнього будеш названий, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

77 і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

78 великим милосердям нашого Бога. Через це милосердя новий день засяє на нас з висоти,

79 щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

80 Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.