1 То було якраз за два дні до Пасхи та Свята Прісних Хлібів. Первосвященики та книжники шукали, як би обманом схопити та вбити Ісуса.

2 Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».

3 Коли Ісус був у Вефанії і сидів за столом у домі Симона, хворого на проказу, підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною, наповненою дорогоцінними пахощами з нарду. Вона розбила посудину й вилила мирро Ісусові на голову.

4 Деякі з присутніх дуже розсердилися й загомоніли поміж себе: «Навіщо таке марнотратство на мирро!

5 Чи не краще було би продати мирро? Це принесло б понад тридцять динарів, які можна було б роздати бідним,» - суворо сварили жінку.

6 Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо докучаєте жінці? Вона зробила добре діло для Мене.

7 Бо бідняки завжди будуть з вами, то й допомагати їм ви зможете, коли схочете. А Я буду з вами не завжди.

8 Вона зробила, що змогла. Вона заздалегідь змастила Моє тіло, щоб приготувати до похорону.

9 Правду кажу вам: хоч би де проповідувалася по світу Євангелія, завжди згадуватимуть, що ця жінка зараз зробила на пам'ять про неї».

10 Юда ж Іскаріот, один з дванадцяти апостолів, пішов до первосвящеників, щоб виказати їм Ісуса.

11 Ті були дуже втішені, почувши його, й пообіцяли добре заплатити. Тож Юда почав вишукувати зручний час, аби видати їм Ісуса.

12 Першого дня Опрісноків, коли було принесене в жертву пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»

13 І Він послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, і там зустрінете чоловіка, що нестиме жбан води. Ідіть за ним,

14 і куди він зайде по дорозі, скажіть господареві тієї оселі: «Вчитель питає: «Де Моя кімната, де Я зі Своїми учнями міг би Пасхальну вечерю спожити?»

15 І він приведе вас у велику прибрану, приготовану, мебльовану світлицю, що нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».

16 Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. І приготували вони Пасхальну вечерю.

17 Як настав вечір, прийшов Ісус із дванадцятьма.

18 І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто зараз їсть зі Мною, видасть Мене».

19 Вони дуже засмутилися і кожен домагався: «Певне, це не я?»

20 Він відказав їм: «Один з дванадцятьох, хто вмочує хліб зі мною в одну миску.

21 І Син Людський піде на смерть, як було написано про Нього в Святому Письмі. Але горе тому, хто видасть Сина Людського. Краще б йому було ніколи не народжуватися».

22 Під час учти Він узяв хлібину, віддав дяку, переломив і дав їм зі словами: «Візьміть: їжте, це тіло Моє».

23 Потім узяв Він чашу, сотворивши вдячну молитву, передав учням Своїм, і всі пили з неї.

24 І сказав Він: «Це кров Моя, що засвідчує новий Заповіт Божий людям Його. Це кров, що проллється на користь багатьох людей.

25 Правду кажу вам, що не питиму більш плоду виноградного аж до того дня, коли нове питиму його в Царстві Божому».

26 І заспівали вони хвальної пісні й подалися на Оливну гору.

27 І сказав їм Ісус: «Усі ви втратите віру, бо написано: «Як ударю пастиря, то й вівці порозбігаються».

28 Але як Я воскресну від смерті, то піду до Ґалилеї раніше за вас».

29 Та Петро мовив: «Навіть якщо всі віру втратять, то я не втрачу».

30 Тоді сказав йому Ісус: «Істинно кажу тобі: сьогодні - саме цієї ночі - ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».

31 Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». Та й інші обіцяли те саме.

32 Потім прибули вони до місцини, що називалася Ґефсиманією. І сказав Ісус учням своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».

33 Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й побиватися.

34 І сказав Своїм учням: «Душа моя переповнена смертельною скорботою. Побудьте тут, на чатах».

35 І відійшовши трохи подалі, припав до землі й молив, щоб, якщо то можливо, обминула Його лиха година.

36 І молив Він: «Абба, Батьку, все підвладне тобі. Забери цю чашу страждань від Мене. Але чини за Своєю волею, а не за Моєю».

37 І приходить Ісус і бачить, що сплять Його учні, і звернувся Він до Петра: «Симоне, ти спиш? Хіба ж не міг ти лише годину не спати?

38 Пильнуйте і молітеся, щоб не піддатися спокусам, бо прагне дух, та тіло слабке».

39 І знову відійшов Він і молився, кажучи те саме.

40 І знову повернувся Ісус і побачив, що учні Його сплять - очі заспані. І знічені, вони не знали, що й сказати.

41 І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав. Сина Людського видають у руки грішникам.

42 Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник мій наближається «.

43 І саме в ту мить, коли Ісус казав це, з'явився Юда, один з дванадцятьох. А з ним юрба з мечами та кілками, - їх наслали первосвященики, книжники та старійшини.

44 Зрадник подав їм знак: «Кого я поцілую, той і є. Хапайте Його і беріть під варту».

45 Юда підійшов до Ісуса й каже: «Учителю!» І поцілував Його.

46 Тоді схопили Ісуса і взяли Його під варту.

47 Один із тих, хто стояв поруч із Ним, витягнув свого меча і вдарив прислужника первосвященика й відрубав йому вухо.

48 Тоді звернувся до них Ісус зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника - з мечами та киями.

49 Щодня був Я з вами, навчаючи вас у храмі, але ви не хапали Мене. Та написане в Святому Письмі має збутися».

50 І всі учні Ісусові кинули Його й втікли.

51 Серед тих, хто йшов за Ісусом, був один юнак, загорнений у лляну ряднину на голе тіло. Його також намагалися схопити,

52 але він кинув ту ряднину і втік голий.

53 Повели Ісуса до головного первосвященика. І зібралися всі первосвященики, старійшини та книжники.

54 А Петро звіддалік ішов за Ісусом назирці та й прийшов прямо на подвір'я первосвященика. І сидів там із охоронцями, гріючись біля багаття.

55 Первосвященики і вся рада намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб стратити Його, але нічого знайти не могли.

56 Хоча багато хто лжесвідчив проти Нього, але всі ті свідчення не трималися купи.

57 Деякі з присутніх вставали й зводили наклепи на Ісуса, кажучи:

58 «Ми самі чули, як Він говорив: «Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні зведу інший - нерукотворний».

59 Але й в цьому їхні свідчення не узгоджувалися одне з другим.

60 Тоді встав головний первосвященик перед ними і запитав Ісуса: «Що свідчать ці люди про Тебе?»

61 Але Він змовчав, не відповів нічого. Головний первосвященик знову запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного Бога?»

62 Ісус відповів: «Я! І побачите ви Сина Людського, який сидітиме праворуч від Всемогутнього. І наближатиметься Він по хмарах небесних».

63 Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: «Навіщо тут іще якісь свідки?

64 Ви чули це богохульство. Яка ваша думка?» І всі вони визначили, що Ісус заслуговує на смерть.

65 І почали плювати на Нього, накривати Його обличчя й бити Його, кажучи: «Пророкуй!» Тоді слуги схопили Його й били Його по обличчю.

66 А Петро якраз був унизу, на подвір'ї. Тут прийшла одна зі служниць головного первосвященика

67 і, побачивши Петра, який грівся біля вогнища, пильно подивилася на нього й сказала: «Ти також був із тим Назаретянином, Ісусом».

68 Та Петро заперечив словами: «Я не знаю і не розумію, про що ти говориш». І він пішов до виходу, аж тут заспівав півень.

69 Але та дівчина-служниця, що побачила його, знову почала говорити всім, хто там стояв: «Цей чоловік - один із них!»

70 І знову Петро заперечив це. Але за мить ті, хто був там, сказали Петрові: «Безперечно, ти один із них, адже ти також іалилеянин».

71 Петро почав божитися та присягатися: «Не знаю я Того Чоловіка, про Якого ви говорите!»

72 Тієї ж миті вдруге проспівав півень. І згадав Петро Ісусові слова, звернені до нього: «Ти тричі зречешся Мене ще до того, як двічі проспіває півень». І він заридав.