1 І розповів їм Ісус притчу: «Один чоловік насадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, видовбав чавило, звів башту. Потім віддав усе те в оренду виноградарям та й пішов мандрувати.

2 Як настала пора, він послав слугу свого до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю.

3 Але ті схопили слугу, побили та й відіслали ні з чим.

4 Тоді господар послав другого слугу. Але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися.

5 Господар послав третього, та цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.

6 З ним лишився тільки улюблений син його. То зрештою він послав сина. Він міркував так: «Сина мого вони мусять поважати!»

7 А ті орендарі вирішили між собою: «Це спадкоємець, нумо заб'ємо його, то й спадщина буде нашою!»

8 То вони його схопили, вбили, й викинули тіло за виноградник.

9 Що ж буде робити власник виноградника? Він пійде та вб'є орендарів, а виноградник віддасть в оренду іншим.

10 Чи не читали ви у Святому Письмі: «Той камінь, що його будівельники відкинули, став наріжним каменем.

11 Так Господь зробив, І дивовижно це для нас.»

12 Почувши це, первосвященики й книжники почали вигадувати, як би схопити Ісуса, але побоялися народу. Бо ж вони зрозуміли, що ця притча - про них самих. То вони залишили Ісуса та й пішли собі.

13 І підіслали вони до Ісуса декого з фарисеїв та іродіанців, аби ті зловили Його на слові.

14 Ті підійшли до Нього й сказали: «Вчителю, ми знаємо, що Ти чесний і прямий і не зважаєш на те, хто що подумає, і Тебе не обходить, яку посаду обіймає людина, - Ти правдиво наставляєш на Божу путь. Чи це справедливо - сплачувати податки цезареві, чи ні? Мусимо ми платити їх, чи не мусимо?»

15 Та Ісус зрозумів їхнє лицемірство й відказав: «Навіщо ви перевіряєте мене? Принесіть динар, щоб Я міг подивитися на нього».

16 Вони принесли, й Ісус запитав: «Хто тут зображений, і чиє ім'я тут написане?» Вони відповіли: «Цезареве».

17 Тоді Ісус сказав їм: «То віддайте цезареві цезареве, а Богові - Богове». І вони були вражені.

18 А то підійшли до Нього саддукеї (це ті, що стверджують, ніби не буде воскресіння). І питають Його:

19 «Вчителю, Мойсей написав для нас: «Якщо у когось помре брат і залишить вдову, а дітей у них не було, то брат мусить узяти шлюб із вдовою і завести з нею дітей для продовження братового роду».

20 От було собі семеро братів. Перший брат одружився та й помер, не залишивши дітей.

21 Другий брат узяв шлюб із його вдовою і також помер, не залишивши дітей. Те ж саме й з третім братом.

22 Жоден із семи не залишив діточок. Зрештою жінка також померла.

23 Воскреснувши, коли люди повстануть з мертвих, чиєю дружиною вона буде? Бо ж усі семеро мали її за дружину».

24 Ісус відповів їм: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте Святого Письма, ані сили Божої.

25 Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть, як ті ангели небесні.

26 А щодо воскресіння з мертвих, чи не читали ви в Книзі Мойсеєвій, де йдеться про кущ? Як Бог сказав Мойсеєві: «Я Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова».

27 Він не є Богом мертвих, Він - Бог живих. Ви глибоко помиляєтеся».

28 Один із книжників, наблизившись, слухав усю цю розмову. Побачивши, як добре Ісус відповів саддукеям, він запитав Його: «Яка заповідь є найважливішою з усіх?»

29 Ісус відповів: «Ось найголовніша заповідь: «Слухай, Ізраїлю! Господь наш Бог - єдиний Господь.

30 Тож любіть Господа Бога свого усім серцем, усією душею, всім своїм розумом і всією силою своєю».

31 Друга за важливістю заповідь така: «Любіть ближнього свого, як себе самого». Важливішої заповіді, ніж оці дві, - немає».

32 І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність: Бог - єдиний, і немає іншого, крім Нього.

33 І що любити Його всім серцем, усім розумінням і всією силою, і любити ближнього свого, як себе самого, - то є багато важливіше за всі цілопалення й жертви».

34 Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». Після цього вже ніхто не відважився Його питати про щось.

35 Навчаючи у храмі, Ісус говорив: «Як можуть книжники стверджувати, що Христос є сином Давидовим?

36 Адже сам Давид, якого надихнув Дух Святий, казав: «Господь Бог мовив до Господа мого: «Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх».

37 Тобто Давид сам називає Христа Господом своїм. То як же може Христос бути сином Давидовим?» І величезний натовп слухав Його з задоволенням.

38 І навчаючи, Ісус казав: «Стережіться книжників, які полюбляють прогулюватися у своїх довгих одежах, щоб усі шанобливо вітали їх на ринку,

39 і щоб для них були найпочесніші місця в синаіоіах і найвигідніші місця на бенкетах.

40 Вони оббирають і об'їдають вдів і про людське око творять довгі молитви. Їх буде покарано найтяжче».

41 Ісус сів навпроти скарбнички й почав стежити, як люди роблять пожертви, кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми.

42 Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні лепти, вартість яких становила одну квадру.

43 То Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Правду кажу вам: ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші, хто залишав гроші в скарбничці.

44 Бо всі вони давали від лишка свого, а вона - з убозтва свого, все, що мала, свій прожиток увесь».