1 Коли наблизились до Єрусалиму, до Ветфаіії та Вефанії, що біля Оливної гори, Ісус послав двох Своїх учнів

2 з такими словами: «Ідіть у це село, що перед вами. Тільки-но ввійдете, то знайдете припнутого віслюка, на якому ніхто ще не їздив. Відв'яжіть його й приведіть сюди.

3 А якщо хто запитає вас: «Для чого ви це робите?», то ви мусите відповісти: «Віслюк потрібен зараз Господу, але Він негайно пришле його сюди».

4 Отож пішли вони й знайшли віслюка, припнутого до дверей на вулиці. Відв'язали його.

5 Дехто з людей, що стояли там, запитав їх: «Що ви робите? Навіщо віслюка відв'язуєте?»

6 І вони відповіли, як Ісус їх навчив, тож люди дозволили їм забрати віслюка.

7 І до Ісуса привели вони віслюка, поклали на нього свій одяг, а Ісус сів на нього верхи.

8 Багато хто з людей стелив свій одяг на дорогу, інші - зелене віття, зрізане в лузі.

9 Ті, що йшли попереду й позаду, вигукували: «Осанна! Благословен той, хто приходить в ім'я Господнє!

10 Благословенне прийде царство батька нашого Давида! Осанна Небесам Всевишнім!»

11 І увійшов Ісус до Єрусалиму й ступив у храм, і оглянув усе навколо. Але оскільки було вже пізно, Він вирушив із дванадцятьма до Вефанії.

12 Наступного дня, коли вони виходили з Вефанії, Ісус зголоднів.

13 Ще здалеку Він помітив ряснолисте фііове дерево й підійшов подивитися, чи не знайдеться на ньому плодів. Та наблизившись, Ісус нічого, крім листя, на дереві не побачив, оскільки була не та пора, коли родить фііове дерево.

14 Тоді Він промовив до дерева: «Хай же повік більш ніхто не їсть плодів твоїх!» І учні Його те чули.

15 І пішли вони до Єрусалиму. І як увійшли в храм, то почав Ісус виганяти звідти всіх, хто щось продавав або купував там. Він перевертав столи мінял та лави тих, хто торгував голубами.

16 І не дозволяв нікому нічого проносити через храм.

17 Потім почав навчати їх, промовляючи: «Чи не сказано в Святому Письмі: «Дім мій стане домом молитви для всіх народів»? А ви перетворили його на розбійницьке кубло».

18 Первосвященики та книжники почули те й почали обмірковувати, як убити Його. Бо боялися Його, адже весь народ був так вражений Його наукою.

19 Як настав вечір, Ісус і Його учні подалися за місто.

20 А вранці, йдучи повз фііове дерево, вони побачили, що воно геть висохло від самого кореня.

21 Петро згадав і гукнув до Ісуса: «Вчителю, поглянь! Те дерево, що Ти прокляв, геть усохло».

22 Ісус відповів на те: «Майте віру в Бога.

23 Правду кажу вам - коли хтось скаже цій горі: «Зруш з місця і в море впади», і якщо не матиме він сумнівів у серці своєму і віритиме, що збудеться те, чого він просить, - то воно неодмінно збудеться.

24 Ось чому я й кажу вам: чого б не просили ви у молитві, вірте, що ви його вже одержали, - тоді й буде воно ваше.

25 А коли молитеся, прощайте тим, проти кого щось погане маєте, щоб і Отець ваш на Небесах міг простити вам гріхи ваші».

26 І повернулися вони до Єрусалиму. Коли Ісус походжав храмом, підійшли до Нього первосвященики, книжники й старійшини

27 і запитали: «Але якою владою Ти чиниш такі дії? Хто дав Тобі владу таку?»

28 Ісус сказав їм: «Я поставлю вам запитання, і якщо дасте відповідь, то розкажу вам, якою владою Я все те чиню.

29 Іоанове хрещення - то від Неба, чи від людей? Відповідайте ж Мені».

30 Вони почали обговорювати між собою, промовляючи: «Якщо ми скажемо, що від Неба, то Він запитає: «Чому ж тоді ви не повірили Іоану?»

31 А якщо ми скажемо: «Від людей», то люди розгніваються на нас». (Вони боялися людей, бо люди вірили, що Іоан був справді пророком).

32 Тож вони відповіли Ісусові: «Ми не знаємо». Тоді Ісус сказав їм: «Отож і Я не скажу вам, якою владою чиню те все».