1 Тими днями, коли знову був зібрався великий натовп, а їсти було нічого, Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм:

2 «Мене обурює жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти.

3 Якщо я відішлю їх додому голодних, вони можуть заслабнути в дорозі, адже дехто з них прийшов дуже здалеку».

4 Учні відповіли Йому: «Хіба в цій віддаленій місцині знайдеш достатньо їжі, аби нагодувати стільки людей?»

5 Ісус запитав їх: «Скільки буханок хліба ви маєте?» - «Сім», - відповіли вони.

6 Тоді Ісус звелів людям сісти на землю. А Сам узяв сім хлібин, віддав подяку, а потому розломив хліби й подав Своїм учням, аби ті нагодували народ. І вони роздали хліб людям.

7 Також вони мали кілька дрібних рибин. Ісус віддав подяку й звелів учням роздати рибу також.

8 Люди поїли й наїлися. І зібрали сім кошиків, повних залишків хліба й риби.

9 А їдців же було близько чотирьох тисяч. Потому Ісус відпустив їх.

10 І сів Ісус у човен разом з учнями Своїми й прибув до землі Далманутської.

11 Фарисеї підійшли до Ісуса і почали питати Його, вимагаючи небесного знамення, щоб випробувати Його.

12 Глибоко зітхнувши, Ісус відповів: «Чому цей рід вимагає від Мене знамення? Істинно кажу вам: ніякого знамення цьому родові не буде».

13 Після того Ісус залишив їх, повернувся в човен і поплив до іншого берега.

14 Тут з'ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки.

15 То Ісус остеріг їх: «Бережіться фарисейських дріжджів та дріжджів Іродових».

16 Вони почали обговорювати це між собою: «Ми взагалі не маємо хліба».

17 Знаючи, про що вони говорять, Ісус мовив: «Навіщо говорити, що немає хліба? Чи ви не знаєте чи не розумієте й досі? Невже ж розум ваш потьмарився?

18 Ви маєте очі - то невже не бачите? Маєте вуха - невже не чуєте? Чи не пам'ятаєте?

19 Коли Я розломив п'ять хлібів для п'яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?» - «Дванадцять», - відказали вони.

20 «А коли Я розломив сім хлібів для чотирьох тисяч - скільки кошиків зібрали ви тоді?» - «Сім»,- відповіли вони.

21 І запитав їх Ісус: «Чи й досі ви не збагнули?»

22 І прийшли вони до Вефсаїди. Привели люди до Ісуса сліпого й благали доторкнутися до нього.

23 Він узяв сліпого за руку й повів його за село. Там, послинивши йому очі, Ісус поклав руки на нього й запитав: «Ти щось бачиш?»

24 І кинувши погляд, той відповів: «Я бачу людей. Вони подібні до дерев, що походжають собі».

25 Знову Ісус поклав руки на очі сліпому. І той широко розплющив очі. Зір йому відновився, й він чітко побачив усе навколо.

26 Тоді Ісус відпустив його додому, застерігши: «Не заходь до Вефсаїди».

27 Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди - хто Я?»

28 Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти Іоан Хреститель, інші - що Ілля. А дехто вважає, що Ти - один з пророків».

29 Та Ісус запитав їх: «Але що ви скажете, хто Я є?» Йому відповів Петро: «Ти Христос».

30 Тоді Ісус застеріг їх, щоб нікому про Нього не казали.

31 І почав Він їх навчати: «Син Людський мусить багато вистраждати, Його мусять відцуратися старійшини, й первосвященики, й книжники. Його мусять вбити, але Він має воскреснути на третій день».

32 Ісус сказав їм про це відкрито. А Петро відвів Ісуса вбік і став картати Його.

33 Та Він повернувся й поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано! Не про Боже ти думаєш, а про людське».

34 Потім, підкликавши до Себе люд і учнів Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось хоче йти за Мною, він мусить зректися себе, узяти на себе хрест свій і рушати за Мною.

35 Бо хто прагне врятувати життя своє, той втратить його. Але хто втратить життя за Мене й за Добру Звістку, той врятує його.

36 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу?

37 Бо що тоді може дати людина навзаєм за душу свою?

38 Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління соромиться Мене й Мого вчення, то Син Людський соромитиметься його, коли явиться, осяянний славою Свого Батька, з ангелами святими».