1 І залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, а за ним пішли Його учні.

2 Коли настала субота, Ісус узявся навчати в синаіозі. Й багато людей були здивовані, слухаючи Його. Вони дивувалися: «Звідки цей Чоловік усього того набрався? Що то за мудрість дана Йому, що дива такі підвладні рукам Його?

3 Чи це не той самий тесля, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Людям важко було сприймати Його.

4 То Ісус сказав їм: «Не буває пророка без пошани. Хіба що в його рідному місті, або серед родичів його, або ж у його власній родині».

5 І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх.

6 Він був здивований невірою тих людей. І пішов Він навколишніми селами, навчаючи людей.

7 Ісус покликав дванадцять апостолів, почав посилати їх по двоє, давши їм владу над нечистими духами.

8 І наказав їм Ісус: «Нічого не беріте з собою в дорогу, крім палиці самої - ні хліба, ні торби, ні грошей в поясах.

9 Взуйтеся лише в сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас.

10 І в який будинок зайдете, там і лишайтеся, поки перебуватимете в цьому місті.

11 А якщо десь вас не приймуть і не будуть слухати, то, виходячи звідти, обтрусіть порох із ніг своїх. То буде їм попередження».

12 І пішли вони й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх.

13 Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою і зціляли їх.

14 Почув про те цар Ірод, бо ім'я Ісуса стало відоме повсюдно. Дехто казав: «То Іоан Хреститель воскрес із мертвих, і тому дива підвладні йому».

15 Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші гадали: «То пророк, такий, як були в давні часи».

16 А коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».

17 То ж сам Ірод віддав був наказ схопити Іоана й кинути його до в'язниці. Те сталося через Іродіаду, дружину Іродового брата Пилипа. Бо Ірод узяв з нею шлюб.

18 А Іоан наполягав: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого».

19 Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла,

20 оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Слухаючи Іоана, Ірод був збитий з пантелику, але водночас він отримував втіху.

21 Та от настав сприятливий день. На свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї

22 Коли ввійшла дочка Іродіади й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям, цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі».

23 І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш - хоч півцарства!»

24 Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати їй сказала: «Голову Іоана Хрестителя».

25 Дівчина тут же кинулася до царя й зажадала: «Я бажаю, щоб ти мені зараз подав голову Іоана Хрестителя на таці».

26 Цар дуже засмутився, але через клятву й через гостей своїх не хотів їй відмовити.

27 То він негайно послав ката з наказом принести Іоанову голову.

28 І той пішов та відтяв голову Іоанову і приніс її на таці й віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.

29 Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у склеп.

30 Посходилися до Ісуса апостоли й розповіли про все, що вони зробили, чого людей вчили.

31 І Він їм сказав: «Підемо зі Мною в тихе місце, й ви трохи спочинете». Бо навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості.

32 От вони сіли в човен і попливли самі до тихого місця.

33 Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли.

34 Коли Ісус зійшов на берег, то побачив величезний натовп. Він дуже співчував тим людям, бо вони були, мов вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.

35 День хилився до надвечір'я. Учні Його підійшли до Нього й мовили: «Це місце віддалене від житла, і вже пізно.

36 Хай люди підуть по навколишніх господарствах і селах і придбають собі якоїсь їжі».

37 Та Він їм відповів: «Ви нагодуйте їх». А вони кажуть: «Щоб придбати достатньо їжі для такої купи народу, треба щонайменше двісті динарів».

38 Ісус запитав: «Скільки буханок хліба ми маємо? Підіть подивіться». Вони подивилися й кажуть: «П'ять хлібів і дві рибини».

39 Ісус наказав учням розсадити людей на зеленій траві групами.

40 Й вони розсілися групами по сто й по п'ятдесят осіб.

41 А Він узяв п'ять хлібів і дві рибини, підвівши очі до небес, возніс хвалу й розломив хліби. І Він роздав їх Своїм учням, щоб нагодували народ. Так само розділив Він між ними усіма й дві рибини.

42 І всі їли й наїлися.

43 І ще вони забрали з собою дванадцять кошиків, повних шматків хліба й риби.

44 А їло ж той хліб п'ять тисяч чоловік.

45 Тоді Ісус наказав своїм учням негайно сідати в човен і плисти поперед Нього до іншого берега, до Вефсаїди, доки сам Він відпустить натовп.

46 Залишивши людей, Ісус зійшов на гору помолитися.

47 Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі.

48 Він бачив Своїх учнів, що мордуються з веслами, бо вітер був зустрічний. Десь на світанку Він пішки рушив до них, просто по воді.

49 І вже був майже перегнав їх, коли вони побачили, як Він іде по воді, й вирішили, що то привид, і закричали.

50 Бо всі Його побачили й були нажахані. Тієї ж миті Він заговорив до них. І сказав: «Будьте сміливі. Це Я. Не бійтеся».

51 І Він заліз до них у човен, і вітер вщух. А вони були здивовані,

52 бо не зрозуміли чуда, що сталося з хлібами. Вони були тугодуми.

53 Перетнувши озеро, вони пристали до землі біля Ґенісарета і прив'язали човен.

54 Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса.

55 Хоч би де почули, що Він там є, бігли по всіх усюдах, щоб нести до Нього хворих на матрацах

56 І куди б Він не йшов - по селах, містах, хуторах - скрізь на майдани виносили хворих і благали дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.