1 І припливли вони на протилежний бік озера до землі Ґарасинської.

2 Тільки-но Ісус зійшов з човна, як назустріч Йому з-за гробниць вийшов чоловік, одержимий нечистим.

3 Він жив серед гробниць, і ніхто не міг зв'язати його, навіть ланцюгами.

4 Його часто заковували в кайдани та ланцюги, але він рвав ланцюги й трощив кайдани, і ніхто не міг угамувати його.

5 Днями й ночами він никав між гробниць в горах, він кричав і бив себе камінням.

6 Помітивши звіддалік Ісуса, цей чоловік кинувся до Нього, простягся перед Ним на землі

7 і голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сине Господа Всевишнього? Богом Тебе заклинаю: не муч мене».

8 (Бо Ісус був наказав йому: «Вийди з чоловіка цього, нечистий душе!).

9 Отже, Ісус запитав його: «Як тебе звуть?». А той відповів: «Ім'я мені - леііон бо нас багато».

10 Він знову і знову просив Ісуса не виганяти їх із тієї землі.

11 Неподалік на узвишші пасся великий гурт свиней.

12 То духи благали Ісуса: «Пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них».

13 Ісус дозволив їм. Тож нечисті духи вийшли з чоловіка і вселилися в свиней. І стадо, в якому налічувалося близько двох тисяч голів, кинулося з крутого берега у воду, і всі вони потопилися в озері.

14 А їхні пастухи розбіглися й рознесли чутку по місту та околицях. І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося.

15 Вони прийшли до Ісуса й побачили того біснуватого, який був одержимий леііоном. Він сидів одягнений і був у здоровому глузді. Люди перелякалися.

16 Хто бачив, розповіли людям, що трапилося з чоловіком, одержимим нечистими, та про свиней.

17 І люди почали просити Ісуса покинути їхню землю.

18 Коли Він сідав у човен, чоловік, що був одержимий нечистим, попросився, щоб Ісус узяв його з собою.

19 Та Ісус відмовив йому, сказавши: «Іди до дому свого, до своїх людей і розкажи, що Господь зробив для тебе і як змилувався над тобою».

20 То він пішов і почав усім у Десятимісті розповідати, як багато Ісус зробив для нього. І всі були вражені тим.

21 Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього.

22 Туди ж, на берег озера, прийшов один із служителів синаіоіи на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він кинувся Йому в ноги.

23 Яїр звернувся до Нього з благанням: «Донечка моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася».

24 То Ісус пішов з ним. І великий натовп рушив за Ним, щільно оточивши Його.

25 Серед них була жінка, що вже дванадцять років страждала від кровотечі.

26 Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала. Але ніякого полегшення не було, навпаки - ставало тільки гірше.

27 Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього ззаду в натовпі й торкнулася Його вбрання.

28 Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, я одужаю».

29 Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її.

30 Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?»

31 І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусебіч напирає на Тебе, а Сам запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»

32 Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив.

33 Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду.

34 Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе. Йди з миром і зцілися від твоєї хвороби».

35 Поки Він говорив так, прийшли з дому голови синаіоіи й сказали: «Дочка твоя померла. Навіщо турбуєш Учителя?»

36 Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синаіоіи: «Не бійся. Тільки вір».

37 Він нікому не дозволив іти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата.

38 То вони ввійшли до дому голови синаіоіи й застали там метушню, плач і голосіння.

39 Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо голосити і піддаватися тривозі? Дитина не померла. Вона просто спить».

40 Вони насміялися з Нього. А Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.

41 Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!», що означає: «Дівчинко, Я велю тобі прокинутися!»

42 Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Усі були приголомшені тим великим дивом.

43 Ісус їм усім суворо наказав, щоб ніхто про це не довідався. А також звелів нагодувати дівча.