1 Коли Ісус закінчив усе те говорити, Він звернувся до Своїх учнів:

2 «Ви знаєте, що через два дні Пасха, і Сина людського буде віддано ворогам, щоб Його розіп'яли».

3 Одразу ж тоді первосвященики й старійшини зібралися у дворі палацу первосвященика на ім'я Каяфа,

4 де радилися, як би так влаштувати, щоб схопити Ісуса і вбити.

5 При тому вони говорили: «Треба зробити це, але не в святковий день, щоб не викликати обурення народу».

6 Коли Ісус сидів за столом у домі Симона прокаженого у Вефанії,

7 підійшла до Нього жінка з алебастровим глечиком, повним надзвичайно дорогого мирру й почала лити Йому на голову.

8 Побачивши це, учні Ісуса розлютилися й мовили: «Навіщо таке марнотратство?

9 Мирро можна було б дорого продати, а гроші роздати бідним».

10 Ісус здогадався, про що вони говорять, і сказав: «Нащо докоряєте жінці? Вона зробила для Мене добре діло.

11 Адже бідні завжди будуть з вами, а Я - ні.

12 Виливши на Тіло Моє мирро, вона приготувала Мене до похорону.

13 Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі ця Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».

14 Один з дванадцятьох учнів Ісуса, що звався Юдою Іскаріотом, пішов до первосвящеників і запитав: «Що ви дасте мені за те, що я вам видам Його?»

15 Ті запропонували йому тридцять срібних монет.

16 З тієї миті Юда почав шукати слушної нагоди, щоб зрадити Ісуса.

17 Першого дня Свята Прісних Хлібів до Ісуса підійшли Його учні й запитали: «Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»

18 Ісус відповів: «Ідіть у місто до одного чоловіка, якого Я вам назву, й передайте йому Мої слова: «Вчитель каже: «Час, призначений Мені, наближається. Я хочу святкувати Пасху разом зі Своїми учнями у твоїй хаті».

19 Учні зробили так, як Він наказав, і приготували Пасхальну вечерю.

20 Увечері Ісус сидів за столом зі Своїми дванадцятьма учнями.

21 За вечерею Він мовив: «Істинно кажу вам: один із вас зрадить Мене».

22 Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевно, то не я, Господи?»

23 Ісус відповів: «Той, хто опустить руку в чашу разом зі Мною, зрадить Мене.

24 Син Людський піде, як написано про Нього у Святому Письмі, та горе тому, хто зрадить Сина Людського! Для нього було б краще зовсім не народжуватися».

25 Юда, який збирався зрадити Ісуса, також озвався: «Напевне, то не я, Вчителю!» Тоді Ісус відповів йому: «Ти сам це сказав».

26 За вечерею Ісус узяв хлібину, благословив її, розломив і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть і їжте. Це тіло Моє».

27 Потім узяв Він чашу, подякував Богові й подав чашу учням Своїм,

28 сказавши: «Пийте всі з неї, бо це Моя кров, що засновує Новий Заповіт Божий і що проливається за багатьох - на спокуту гріхів їхніх.

29 Але кажу вам, що віднині Я не питиму цього плоду виноградного, аж доки не прийде той день, коли питимемо його разом новим в Царстві Отця Мого».

30 І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.

31 Там Ісус сказав їм: «Усі ви зречетеся Мене цієї ночі. Кажу так, бо написано у Святому Письмі: «Я вдарю пастуха, і вівці порозбігаються».

32 Але після того, як Я воскресну, то піду поперед вас до Ґалилеї. А потім і ви прийдете туди».

33 Петро відповів: «Навіть якщо всі зречуться Тебе, я ні за що не зречуся!»

34 А Ісус йому на те: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще й півень не проспіває, а ти тричі зречешся Мене».

35 Та Петро наполягав: «Навіть якщо мені доведеться вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся Тебе». І всі інші учні мовили те ж саме.

36 Тоді Ісус пішов з ними до місцини, що звалася Ґефсиманією і сказав учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я піду туди і помолюсь».

37 Узяв Він з собою Петра й двох синів Зеведеєвих і засумував-зажурився, мовлячи:

38 «Душа Моя сповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і попильнуйте зі Мною».

39 І відійшовши трохи вбік, Він упав долілиць і почав молитися: «Отче Мій, якщо це можливо, хай обмине ця чаша страждань Мене. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».

40 Повернувшись до Своїх учнів, Він побачив, що вони сплять, і звернувся до Петра: «Отже, і однієї години ви не змогли не спати.

41 Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло - немічне».

42 І знову Ісус відійшов убік і почав молитися: «Якщо ж не обмине ця чаша страждань Мене, якщо доведеться Мені пити з неї, то нехай збудеться воля Твоя!»

43 Коли Він повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їм поважчали.

44 Він залишив їх утретє і знову пішов молитися, промовляючи ті ж самі слова.

45 Коли знову прийшов Він до Своїх учнів, то мовив: «Ви все ще спите й спочиваєте! Слухайте! Час прийшов, і Сина Людського віддадуть до рук грішників.

46 Вставайте й ходімо! Он гляньте: той, хто зрадить Мене, уже прийшов!»

47 Поки Ісус це казав, підійшов до Нього Юда, один з дванадцятьох учнів, а з ним разом - великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали первосвященики та старійшини.

48 І Юда, що зрадив Ісуса, подав їм знак, кажучи: «Того, кого я поцілую, хапайте - то Він».

49 Юда підійшов до Ісуса й, сказавши: «Вітаю Тебе, Вчителю!», - поцілував Його.

50 Ісус сказав йому: «Друже, роби те, заради чого прийшов». Тут наблизилися всі до Ісуса, накинулися й схопили Його.

51 Тоді один із тих, хто був з Ісусом, вихопив меч і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.

52 Але Ісус сказав йому: «Вклади меча свого назад до піхов, бо той, хто береться за меч, від меча й загине.

53 Чи ти гадаєш, що Я не можу попросити Отця Свого, і Він одразу дасть Мені хоч цілих дванадцять леііонів ангелів?

54 Та якщо Я так зроблю, то чи ж збудеться тоді сказане в Святому Письмі?»

55 Тоді Він звернувся до натовпу: «Ви прийшли сюди з мечами й палицями, щоб заарештувати Мене, неначе злодія якого. Я ж щодня сидів у храмі навчаючи людей, і ви не схопили Мене.

56 Однак вже це сталося, щоб збулося написане пророками». Тоді всі учні залишили Його і повтікали.

57 Ті, що схопили Ісуса, відвели Його до первосвященика Каяфи, у якого зібралися книжники й старійшини.

58 Петро йшов за Ним на віддалі аж до самого подвір'я Каяфи. Увійшовши туди, він сів разом зі слугами, щоб побачити, чим усе це скінчиться.

59 Первосвященики й весь Синедріон намагалися знайти лжесвідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть.

60 Та нічого в них не вийшло, хоча лжесвідків було чимало. Під кінець прийшли ще двоє і сказали:

61 «Ось Його слова: «Я можу зруйнувати храм Божий і відбудувати його за три дні».

62 І тоді встав первосвященик і мовив до Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Що означають свідчення цих людей проти Тебе?»

63 Та Він мовчав. Первосвященик наполягав: «Заклинаю Тебе живим Богом! Скажи нам, чи Христос Ти, Син Божий?»

64 І відповів Йому Ісус: «Ти сам це сказав. Та ось вам Мої слова: віднині ви побачите Сина Людського, що сидітиме праворуч від Всевишнього і наближатиметься небесами».

65 І тоді первосвященик, роздерши на собі одяг, мовив: «Він зневажає Бога! Яких свідчень нам іще треба? Ви всі чули це богохульство!

66 Що скажете на це?» І всі разом гукнули: «Він винен і заслуговує на смерть!»

67 І почали всі плювати Йому в обличчя й бити Його кулаками.

68 Інші били по щоках, повторюючи: «Віщуй же нам, Христосе! Хто це Тебе вдарив?»

69 Тим часом Петро сидів на подвір'ї. Коли підходить до нього одна з служниць первосвященика і каже: «Ти теж був з Ісусом Тим, що з Ґалилеї».

70 Але Петро заперечував це перед усіма: «Не знаю, про що ти говориш».

71 Коли ж він підійшов до воріт, його помітила інша жінка й гукнула до всіх: «Це він був з Ісусом Назаретянином!»

72 І знову Петро зрікся цього, поклявшись: «Я не знаю Цього Чоловіка!»

73 Через деякий час підійшли до нього люди, що стояли осторонь, і мовили: «Але ж ти справді один з них. Та й вимова твоя виказує тебе».

74 Тоді Петро почав клястися й божитися: «Я не знаю Цього Чоловіка!» І цієї миті заспівав півень.

75 І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Перш ніж проспіває півень, ти зречешся Мене тричі». Тоді він пішов геть, гірко плачучи.