1 Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму і прийшли до Ветфаіії, що біля гори Оливної, Він відіслав уперед двох учнів, сказавши їм:

2 «Ідіть до села, що перед вами. Там ви одразу ж побачите припнуту ослицю з віслючком. Відв'яжіть їх і приведіть до Мене.

3 Якщо хтось запитає, то скажіть, що Господь їх потребує, але скоро поверне назад».

4 Сталося так, щоб збулося сказане пороком:

5 «Перекажіть Сионовій дочці: «Поглянь! Твій цар іде до тебе! Він покірливий їде верхи на ослиці, так, на віслючку, народженому від в'ючної тварини».

6 Учні Ісуса пішли й зробили, як Він велів.

7 Вони привели ослицю з віслючком, поклали на них своє вбрання й Ісус сів верхи.

8 Багато людей розстеляли свій одяг на дорозі, а інші зрізали гілля з дерев і кидали на дорогу.

9 Люди в натовпі, що йшов попереду й позаду Нього, вигукували: «Осанна синові Давида! Благасловенний той, що йде в ім'я Господа! Хвала Богу на Небі!»

10 Коли Ісус увійшов до Єрусалиму, все місто заворушилося, всі розпитували: «Хто це такий?»

11 А з натовпу відповідали: «Це Ісус, пророк із Назарету, що в Ґалилеї».

12 Тоді Він зайшов у двір храму й повиганяв усіх, хто торгував там. Він поперекидав столи мінял і лави тих, хто продавав голубів.

13 Ісус говорив їм: «У Святому Письмі сказано: «Мій дім буде зватися домом молитви». А ви зробили з нього злодійське кубло!»

14 І підійшли до Нього у дворі храму сліпі й криві, й Ісус зцілив їх.

15 Коли первосвященики та книжники побачили дива, здійснені Ним, і дітей, що вигукували: «Хвала Тобі, Сину Давидів!», то сильно розлютилися й сказали Йому:

16 «Ти чуєш, що ці діти гукають?» Ісус відповів їм: «Так, Я чую. Хіба не читали ви: «В уста дітей та немовлят Ти вклав слова похвали»?

17 Тоді Він покинув їх і пішов з Єрусалиму до Вефанії і там заночував.

18 Рано-вранці, повертаючись до Єрусалиму, Він був зголоднів.

19 Побачивши фііове дерево край дороги, підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім самого листя. Тоді Ісус мовив до нього: «Нехай ніколи більше не буде плодів на тобі». І дерево враз всохло.

20 Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як могло дерево вмить всохнути?»

21 Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете віру і не сумніватиметесь, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо цій горі скажете: «Зруш з місця і впади в море!», - то так і станеться.

22 І все, що проситимете в молитві, - якщо вірите, - отримаєте».

23 Коли Ісус прийшов до храму й почав навчати людей, первосвященики й старійшини підійшли до Нього й запитали: «Чиєю владою Ти все це робиш? Хто Тобі дав її?»

24 Тоді Ісус сказав їм: «Я запитаю у вас одну річ. І якщо ви дасте відповідь Мені, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю.

25 Ось Моє запитання: «Звідки прийшло Іоанове хрещення - від Бога, чи від людей?» Вони почали міркувати поміж себе: «Якщо ми скажемо, що з Неба, то Він спитає, чому ми тоді не вірили Іоанові.

26 А якщо ми скажемо, що від людей, ми боятимемося людей, бо вони вважають, що Іоан був пророком».

27 Отже, вони відповіли Ісусу: «Ми не знаємо.» Тоді Він мовив до них: «То ж і Я вам не скажу, чиєю владою Я це все роблю».

28 От як ви гадаєте: один чоловік мав двох синів. Підійшов він до старшого, та й каже: «Сину, йди сьогодні працювати на виноградник.»

29 А той йому у відповідь: «Не хочу». Але потім передумав і пішов.

30 Тоді підійшов батько до іншого сина та й попросив те ж саме. Той каже: «Добре, я піду», але не пішов.

31 Котрий з них зробив те, що батько хотів?» Ісусові відповіли: «Старший син». Тоді Він мовив: «Істинно кажу вам: збирачі мита та повії потраплять до Царства Божого поперед вас.

32 Кажу так, бо Іоан Хреститель прийшов праведним шляхом, та ви йому тоді не повірили, а збирачі мита та повії повірили! Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому».

33 «Послухайте ще одну притчу. Був собі один господар, що посадив виноградник. Поставив огорожу навколо, викопав яму для давильні й збудував сторожову башту. Тоді здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.

34 Коли прийшов час збирати врожай, він послав слуг до збирачів по свою частину врожаю.

35 Але орендарі схопили їх, одного побили, другого вбили, а ще одного закидали камінням.

36 Ще раз послав той господар інших слуг, та вже більше, але й з тими вчинили так само.

37 Нарешті послав він до них свого сина, мовивши: «Вони поважатимуть мого сина».

38 Та коли орендарі сина господаревого побачили, то сказали один одному: «Це спадкоємець! Уб'ємо його та й заберемо його спадщину».

39 То вони схопили його, викинули за огорожу виноградника і вбили.

40 Коли власник виноградника прийде туди, що йому зробити з тими орендарями?»

41 Первосвященики й старійшини відповіли Ісусові: «За жорстокість він знищить їх жорстоко, а виноградник здасть іншим орендарям, які сплатять його частку, коли настане час збирати врожай».

42 Ісус сказав: «Хіба не читали ви у Святому Письмі: «Камінь, що будівельники відкинули, виявився наріжним. Так зробив Господь, і бачити це - велика втіха».

43 Отже, кажу Я вам: Царство Господнє буде відібране у вас, і здобудуть його люди, що живуть згідно Царства Божого.

44 Той, хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого впаде камінь - того роздавить».

45 Почувши Ісусові притчі, первосвященики та фарисеї здогадалися, що Він говорить про них,

46 і спробували схопити Його та злякалися натовпу, бо люди всі вважали Ісуса пророком.