1 Коли Ісус зійшов з гори, великий натовп сунув за Ним.

2 Там був прокажений, що підійшов до Ісуса, став на коліна перед Ним і мовив: «Господи, якщо Ти схочеш, то зможеш вилікувати мене».

3 Тоді Ісус простягнув руку, торкнувся прокаженого й сказав: «Так, Я хочу вилікувати тебе. Одужай!». І проказа одразу ж зійшла.

4 Тоді Ісус наказав йому: «Гляди ж, не кажи нікому про це. Краще йди та покажися священику, та дар принеси, що Мойсей велів, на свідчення твого одужання».

5 Коли Ісус знов увійшов до Капернауму, підійшов до Нього римський сотник, благаючи про допомогу,

6 і мовив: «Мій слуга лежить удома немічний, страждаючи від непосильного болю».

7 Ісус йому пообіцяв: «Я прийду, щоб зцілити його».

8 У відповідь сотник сказав: «Господи, я недостойний, щоб Ти входив до мого помешкання, але лише накажи, й слуга одужає.

9 Я знаю це, бо я сам людина підвладна і маю солдатів, підвладних мені. Коли кажу одному: «Йди геть!», - то він іде. Кажу іншому: «Йди сюди!» І він приходить. Кажу слузі своєму: «Зроби це!» І він виконує».

10 Почувши це, Ісус дуже здивувався і сказав тим, що йшли позаду: «Істинно кажу вам, не зустрічав Я ні в кого - навіть в Ізраїлі - такої великої віри.

11 Кажу вам більше того: багато прийдуть зі сходу та заходу і будуть їсти разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім.

12 Справжні ж спадкоємці Царства будуть вигнані геть у темряву, де буде плач людський та скрегіт зубів».

13 По тому Ісус мовив до сотника: «Йди собі! І нехай станеться так, як ти у це повірив». І слуга сотника відразу ж одужав.

14 Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив його тещу, що лежала в лихоманці.

15 І торкнувся він її руки, і лихоманка залишила жінку. Вставши, вона почала прислуговувати Йому.

16 Як настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав злих духів словом.

17 І зцілив Ісус усіх недужих, щоб збулося сказане через пророка Ісаю: «Він забрав усі наші хвороби й поніс наші недуги».

18 Побачивши натовп, Ісус наказав Своїм учням переплисти на той берег озера.

19 А один із книжників підійшов до Нього й мовив: «Учителю, я піду з Тобою, хоч куди б Ти йшов».

20 Ісус відповів на те: «Лисиці мають нори, а птахи - гнізда, та Син Людський не має місця, де зможе прихилити голову».

21 Інший учень сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька».

22 Однак Ісус мовив: «Йди за Мною, і нехай мертві самі ховають своїх померлих».

23 Ісус сів у човен, а за Ним усі Його учні.

24 І зірвалася буря, та така дужа, що хвилі почали заливати човен. Але Ісус спав.

25 Тоді учні розбудили Його й кажуть: «Господи! Порятуй нас, ми гинемо!»

26 Ісус відповів їм: «Чого ви злякалися, маловіри?» І встав Він, і наказав вітрові й хвилям, і на озері запала тиша.

27 Дуже здивувалися всі й кажуть: «Хто ж це Такий, що навіть вітри й води Йому підкоряються?»

28 Коли Ісус переплив на той бік озера до землі Ґадаринської, двоє біснуватих вийшли до Нього з могильних склепів. Вони були такі люті, що ніхто не наважувався ходити тією дорогою.

29 Вони кричали: «Чого Тобі від нас треба, Сину Божий? Чи прийшов Ти сюди, щоб мучити нас іще до призначеного часу?»

30 На віддалі паслося стадо свиней.

31 І демони почали благати Його: «Якщо Ти маєш намір вигнати нас із цих людей, то пошли нас до того стада свиней».

32 Ісус їм відповів: «Ідіть!». Й вони повиходили з людей і переселилися в свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро й потопилося в хвилях, а свинопаси повтікали.

33 У місті вони розповіли про все, що сталося зі свинями й біснуватими.

34 Тоді все місто, налякане, вийшло назустріч, і, побачивши Ісуса, всі почали благати Його піти з землі їхньої.