The Bible online

1 І промовиш того дня: Славлю тебе, Господи! Ти гнївався на мене, але одвернув єси гнїв твій і потїшив мене.

2 Оце Бог - спаситель мій: я вповаю на його й не збоюся; Господь бо - сила моя, й пісня моя - Господь; він стався менї спасеннєм.

3 І будете в радощах черпати воду з жерел спасення,

4 І скажете тодї: Славіте Господа, призивайте ймя його; розповідайте між народами про дїла його; напоминайте, що імя його велике!

5 Сьпівайте Господеві, бо він учинив велике, - нехай дознаються про се по всїй землї!

6 Радуйся і веселися, осадничко Сионська, бо величний серед тебе Сьвятий Ізраїлїв! ГОЛ ОВА

7 С лово пророче про Вавилон, висказане Ісаїєм, сином Амосовим:

8 Підійміть знамено воєнне на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож!

9 Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм.

10 Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська!

11 Поприходили здалека, від краю неба - і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край.

12 О, ридайте, бо день Божий ближиться, - як опустошуюча сила рукою Всемогущого.

13 Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває.

14 Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись.

15 Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй.

16 Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм.

17 Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв.

18 Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське.

19 Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його.

20 Тодї кожний, - мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, - розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй;

21 Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне.

22 Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять.

23 Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі.

24 Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує.

25 І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру.

26 Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати.

27 Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати.

28 Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках.