The Bible online

1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувсь величчю й красою,

2 ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв, неначе намет, небо.

3 Ти збудував твої горниці в водах. Із хмар србі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.

4 Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне - слугами своїми.

5 Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається по віки вічні.

6 Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.

7 Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.

8 Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.

9 Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.

10 Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.

11 Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.

12 Над ними кублиться небесне птаство з-поміж гілляк дає свій голос.

13 Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх

14 Вирощуєш траву для скоту, зела - на вжиток людям; щоб хліб із землі добували:

15 вино, що серце людське звеселяє олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.

16 Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.

17 На них гніздяться птиці; бусли - на кипарисах їхнє житло.

18 Високі гори для кіз диких, скелі - для борсуків притулок.

19 Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід.

20 Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

21 Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять.

22 Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах.

23 Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора.

24 Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе ти створив, - повна земля твоїх створінь.

25 Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів безліку, звірів малих і великих.

26 Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися.

27 Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.

28 Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

29 . Вони бентежаться, коли ховаєш вид твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох.

30 Зішлеш твій дух, - вони оживають і ти відновлюєш лице землі.

31 Нехай слава Господня буде повіки нехай Господь радіє творами своїми;

32 спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, - вони димують.

33 Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити.

34 Хай буде приємна йому моя пісня; у Господі я веселитимусь.

35 Хай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!